Cоціокультурний прогрес українського суспільства на основі ідеології людяності.

  • сприяння гармонійному розвитку особистості;
  • сприяння гуманістичному розвитку суспільства;
  • забезпечення розвитку організації;
  • набуття громадянських компетенцій;
  • формування, реалізація і підтримка проектів, спрямованих на розбудову громадянського суспільства в Україні.

Детальніше >>>

МИ Є ті, хто:

  • може ясно сформулювати свою мрію про майбутнє України і Світу одним реченням без частки «не»;
  • чітко уявляє, в якому суспільстві хотів би жити, та хоче і знає, як перетворювати сучасне суспільство;
  • в будь-якій ситуації першим завжди задається питанням «Що робити», а не «Хто винен».

Детальніше >>>

 

 

«Всі Ми» –  відкритий комунікативний ресурс, спрямований на розгортання конструктивного суспільного спілкування. Це реальна форма продуктивного зворотного зв’язку для тих різнофахових наукових спеціалістів, вчених, аналітиків, експертів, представників громадськості, котрі відчувають сьогодні гостру внутрішню потребу в обміні добірної інформації, популяризації власних суспільнокорисних напрацювань, налагодженні резонансних партнерських взаємин. 

Перейти >>>

 

СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПРОГРЕС УКРАЇНИ

Сприяння вирішенню проблем інформаційного простору.

ТВОРЧА ЛЮДЯНА ОСОБИСТІСТЬ – РУШІЙ ІСТИННОГО ПРОГРЕСУ

Представлння видатних, але маловідомих широкому загалу україниських особистстей

ВСЕУКРАЇНСЬКА СУСПІЛЬНА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА МЕРЕЖА «ВСІ МИ»

Загальнодоступний майдачник для пошуку і творення нових ідей.

Детальніше >>>

Про агонію

Як би цей потворний, мерзенний путінізм не скаженів – це вже агонія. Це кінець рашистського варварства, як суті росії, варварства в істотному розумінні цього явища, яке завжди існувало і існує за рахунок захоплення та привласнення територій і ресурсів, ненаситної жаги домінування та зверхності.

Путін-путінізм-пута - 2

Дуже символічним і знаковим є таке явище, як Путін при владі у Росії. І зовсім не символічним є ненависне ставлення Росії до України. Путін і пута для нас стануть або фатальними, або перетворяться на доленосні.

Експерт «Ліги Культури»


Кінорежисер

«На самом деле, я не настоящий кинорежиссер, по первой профессии - я филолог, окончил московский университет, отделение драматургии театра. Но так случилось, что, будучи студентом, я пришел в булгаковский дом. Булгакова в нем уже не было, там жила одинокая вдова Елена Сергеевна - это было в 54 году, - и в течение 5-6 лет мы с женой из этого дома буквально не уходили. Три года мы спали на кровати, под которой лежала часть рукописи “Мастера и Маргариты”, - мы “пропитались” этим великим романом. По договору с Еленой Сергеевной рукопись романа была разделена, потому что в те годы рукописи странным образом пропадали. Вместе с Еленой Сергеевной мы работали над архивом Булгакова, который позже был пущен с молотка. Это были незабываемые годы, годы надежд, - лучшие годы в моей жизни».

З інтерв’ю з Олександром Яковичем для журналу «Новый Берег»

Народився 17 червня 1932 року в Москві. Закінчив філологічний факультет Московського університету в 1955 році, а в 1958 — аспірантуру Літературного інституту імені Максима Горького.

1959—1960 рр.       інспектор відділу театрів Міністерства культури СРСР;

1960—1964 рр.    головний редактор Управління виробництва фільмів Міністерства культури СРСР, член сценарної редколегії Комітету кінематографії СРСР;

«Сначала я стал литературным, театральным критиком. Как театровед я объездил многие города России – тогда в российской периферии были замечательные театры. Потом судьба забросила меня на административную работу, – я был своеобразным администратором, занимался кинематографической редактурой, старался делать для кинематографа все, что от меня зависело».

З інтерв’ю з Олександром Яковичем для журналу «Новый Берег»

В 1966 році Олександр Якович закінчив режисерське відділення Вищих курсів сценаристів і режисерів. В цьому ж році в Кам'янці-Подільському розпочались зйомки фільму «Комиссар», який до 1988 року був під забороною.

«Мне кажется, этот фильм («Комиссар»), как бы выстроенный на истории еврейской семьи, не только о ней. Он о многом, но в основном о любви к женщине, к человеку вообще, к своему дому. Ведь в мире идет тотальное разрушение института семьи. У меня три внучки, и я постоянно думаю, что будет с ними. Мы не знаем, как им помочь, не имеем права ставить барьеры перед их поступками, желаниями — они живут по новой схеме. Но я традиционалист — проповедник привычного образа семьи».

Із інтерв’ю з Олександром Яковичем для газети «Бульвар Гордона»

«Если следовать формуле, что «Господь Бог дает человеку ровно столько испытаний, сколько тот может вынести», то Александр Аскольдов получил их сразу за дюжину кинематографистов. Казалось бы, чего человеку надо было? Перед ним, красивым, молодым, респектабельным референтом, которого взяла под крыло всесильная министр культуры Фурцева, открывалась блестящая чиновничья карьера. А он взял и — первый! — написал о Михаиле Булгакове. Потом вдруг все бросил и пошел учиться на кинорежиссера, снял свой дебютный фильм «Комиссар»... И с этого момента его жизнь превратилась в настоящий кошмар».

Галина ЦЫМБАЛ
спеціально для «Бульвара Гордона»

В 1981—1985 роках Олександр Якович обіймав посаду директора та художнього керівника кіноконцертного залу «Росія».

«Я самоед, мне очень тяжело думать о судьбе моей страны. Я вижу величайшую несправедливость, которую некто ниспослал России. Раньше все было ясно, я знал с кем бороться, как противостоять системе, сейчас я не знаю. Сегодня настолько всем правят деньги, всем на свете. Интеллигенция в России никогда не была солидарна, но такой разнузданности, такого циничного, равнодушного отношения к людям никогда ранее она не демонстрировала. Это меня не то что тревожит, я места себе здесь не нахожу, - я не хочу быть среди них».

Із інтерв’ю з Олександром Яковичем для журналу «Новый Берег»

Нині Олександр Якович разом з дружиною живе в Німеччині, де працює як сценарист, викладач в університеті. Його запрошують читати лекції в Академії кіно Швеції.

«Мы не уезжали целенаправленно. Не эмигрировали. В Германию Александра Яковлевича позвали преподавать, консультировать. Сняли квартиру и дали работу. Мне как литературоведу-американисту предложили в университете аспирантов, и я там писала свою очередную книгу. Это в Германии такой академический и культурный обмен, по которому приглашают крупных писателей, режиссеров, художников на три месяца, на полгода. Мы там были почти год, а вернувшись в Россию, увидели — никакой работы, все со страхом смотрят на него. И мы снова уехали...
С тех пор большую часть времени мы проводим в Германии. Там Александр Яковлевич хорошо принят, как, впрочем, и в других странах, — например, он часто читает лекции в Академии кино Швеции. Газеты пишут о нем со словом «гениальный». Они помнят, какой гром произвел его «Комиссар» во всем мире: и на Роттердамском фестивале, и в Берлине, где с ним в конкурсе были фильмы Спилберга и Вайды».

Із інтерв’ю зі Світланою Михайлівною Аскольдовою для газети «Бульвар Гордона»

В Німеччині Олександр Якович написав роман «Возвращение в Иерусалим», який перекладається на різні мови світу.

Корисні посилання:

Увага! Йде зйомка!: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. — 1966. — 24 вересня. — С. 4.
Семенова Н. Те саме місто, той самий «Комісар»: Прем'єра // Подолянин. — 2002. — 1 листопада. — С. 15; фото.
Сокульська О. З «Комісаром» на сповідь: Презентації // Кам'янець-Подільський вісник. — 2002. — 1 листопада. — С. 1.
Сергієнко Т. Вічна молодість «Комісара»: У кадрі // Українське слово. — 2002. — 12-18 грудня. — С. 13.
Аскольдов Александр Яковлевич // Энциклопедия отечественного кино.
Гроссман В. «В городе Бердичеве»

fb     yt

Ми використовуємо файли cookie для покращення роботи сайту та оцінки використання його вмісту. Залишаючись на сайті Ліги Культури, Ви тим самим даєте згоду на використання нами файлів cookie.
Ok