Cоціокультурний прогрес українського суспільства на основі ідеології людяності.

  • сприяння гармонійному розвитку особистості;
  • сприяння гуманістичному розвитку суспільства;
  • забезпечення розвитку організації;
  • набуття громадянських компетенцій;
  • формування, реалізація і підтримка проектів, спрямованих на розбудову громадянського суспільства в Україні.

Детальніше >>>

МИ Є ті, хто:

  • може ясно сформулювати свою мрію про майбутнє України і Світу одним реченням без частки «не»;
  • чітко уявляє, в якому суспільстві хотів би жити, та хоче і знає, як перетворювати сучасне суспільство;
  • в будь-якій ситуації першим завжди задається питанням «Що робити», а не «Хто винен».

Детальніше >>>

 

 

«Всі Ми» –  відкритий комунікативний ресурс, спрямований на розгортання конструктивного суспільного спілкування. Це реальна форма продуктивного зворотного зв’язку для тих різнофахових наукових спеціалістів, вчених, аналітиків, експертів, представників громадськості, котрі відчувають сьогодні гостру внутрішню потребу в обміні добірної інформації, популяризації власних суспільнокорисних напрацювань, налагодженні резонансних партнерських взаємин. 

Перейти >>>

 

СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПРОГРЕС УКРАЇНИ

Сприяння вирішенню проблем інформаційного простору.

ТВОРЧА ЛЮДЯНА ОСОБИСТІСТЬ – РУШІЙ ІСТИННОГО ПРОГРЕСУ

Представлння видатних, але маловідомих широкому загалу україниських особистстей

ВСЕУКРАЇНСЬКА СУСПІЛЬНА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА МЕРЕЖА «ВСІ МИ»

Загальнодоступний майдачник для пошуку і творення нових ідей.

Детальніше >>>

Про агонію

Як би цей потворний, мерзенний путінізм не скаженів – це вже агонія. Це кінець рашистського варварства, як суті росії, варварства в істотному розумінні цього явища, яке завжди існувало і існує за рахунок захоплення та привласнення територій і ресурсів, ненаситної жаги домінування та зверхності.

Путін-путінізм-пута - 2

Дуже символічним і знаковим є таке явище, як Путін при владі у Росії. І зовсім не символічним є ненависне ставлення Росії до України. Путін і пута для нас стануть або фатальними, або перетворяться на доленосні.

Експерт «Ліги Культури»

Заслужена артистка Української РСР (1969), Народна артистка України (1993), лауреат Республіканської премії ЦК ЛКСМ Україна імені М.Островського (1968), володарка Ґран Прі за кращу жіночу роль у фільмі «А щастя поруч» (1979), призу Ніка в номінації «Роль другого плану» за роль Марії у фільмі «Комісар» (1989), призу за кращу жіночу роль на міжнародному кінофестивалі «Білий лелека» (1993), Ґран Прі за кращу жіночу роль у фільмі «Голос трави» на авторському фестивалі «Сузір'я» (1994), лауреат премії ім. С. Ф. Бондарчука за внесок у мистецтво (1998), нагороджена орденом Княгині Ольги III ступеня (2001).

«Не підпускати до себе зневіри! Адже це гріх...» - так звучить життєве кредо Раїси Степанівни.

Народилася 17 лютого 1943 року в селі Старі Горобці Малинського району Житомирської області. Закінчила кінофакультет Київського театрального інституту ім. І. К. Карпенко-Карого і була прийнята в трупу Київського молодіжного театру, на сцені якого грала головні ролі в спектаклях «Сірано де Бержерак», «За двома зайцями».
Разом із Людмилою Іванівною Авескуловою виступила ініціатором заснування духовного театру для впровадження в життя театральними засобами ідею внутрішнього оновлення, внутрішнього спілкування, ідею вільної творчості. Раїса Степанівна стала художнім керівником Театру «Під зоряним небом».
Шлях Раїси Степанівни в кіно почався в 17 років чином Мавки в «Лісовій пісні» свого улюбленого вчителя – режисера Івченко.

 

«Всебічно обдарована, талановита, людина високої духовності і великого серця, Раїса Недашківська завжди працювала над удосконаленням свого творчого способу життя та можливостей. Її красиве натхненне обличчя стало втіленням "Обличчя українського кіно", - саме так зазначалося на всіх кінофестивалях і, зокрема, в Японії. В кадрі актриса створила багато прекрасних образів жінок різного віку і різних часів».

Інтернет-видання «Люди»

Фільмографія:
1961 — «Лісова пісня»
1961 — «Дмитро Горицвіт»
1965 — «Гадюка»
1966 — «Формула райдуги»
1967 — «Комісар»
1968 — «Помилка Оноре де Бальзака»
1971 — «Лада з країни Берендеїв»
1972 — «Юлька»
1977 — «Запрошення до танцю»
1977 — телесеріал «Народжена революцією» (10 серій)
1979 — «Вавілон ХХ»
1979 — «Вигідний контракт» (4 серії)
1980 — «Страх»
1986 — «Кармелюк»
1990 — «Меланхолійний вальс»
1991 — «Чудо в краю забуття»
1991 — «Народний Малахій»
1991 — «Феофанія, яка малює смерть»
1992 — «Голос трави»
1993 — «Сад Гетсиманський»
1993 — «Кайдашева сім'я»
1995 — «Об'єкт «Джей»
1999 — «Посмішка звіра» (10 серій)
2000 — «Чорна рада» (9 серій)
2001 — «Молитва за гетьмана Мазепу»

«— Ви відчуваєте себе щасливою?
— Що мудрішою стаю, то частіше відчуваю. Адже для щастя не так багато потрібно. Царство Небесне — у душі, напоєною любов’ю, і в проясненій голові. Головне не підпускати до себе зневіри. Це гріх. Треба бути оптимістом. Ми приходимо в цей світ, щоб зробити його кращим. Голі прийшли, голі підемо. Що залишиться після нас? Пам’ять. І треба розуміти, що за наші гріхи розплачуються діти та онуки. Це закон буття. Якби люди про це пам’ятали, то намагалися б робити добро. Адже смерті немає, є перехід. І тільки те, що віддаси, тільки те — твоє!»

Із інтерв’ю з Раїсою Недашківською для Інтернет-видання ZN`UA

fb     yt

Ми використовуємо файли cookie для покращення роботи сайту та оцінки використання його вмісту. Залишаючись на сайті Ліги Культури, Ви тим самим даєте згоду на використання нами файлів cookie.
Ok