Cоціокультурний прогрес українського суспільства на основі ідеології людяності.

  • сприяння гармонійному розвитку особистості;
  • сприяння гуманістичному розвитку суспільства;
  • забезпечення розвитку організації;
  • набуття громадянських компетенцій;
  • формування, реалізація і підтримка проектів, спрямованих на розбудову громадянського суспільства в Україні.

Детальніше >>>

МИ Є ті, хто:

  • може ясно сформулювати свою мрію про майбутнє України і Світу одним реченням без частки «не»;
  • чітко уявляє, в якому суспільстві хотів би жити, та хоче і знає, як перетворювати сучасне суспільство;
  • в будь-якій ситуації першим завжди задається питанням «Що робити», а не «Хто винен».

Детальніше >>>

 

 

«Всі Ми» –  відкритий комунікативний ресурс, спрямований на розгортання конструктивного суспільного спілкування. Це реальна форма продуктивного зворотного зв’язку для тих різнофахових наукових спеціалістів, вчених, аналітиків, експертів, представників громадськості, котрі відчувають сьогодні гостру внутрішню потребу в обміні добірної інформації, популяризації власних суспільнокорисних напрацювань, налагодженні резонансних партнерських взаємин. 

Перейти >>>

 

СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПРОГРЕС УКРАЇНИ

Сприяння вирішенню проблем інформаційного простору.

ТВОРЧА ЛЮДЯНА ОСОБИСТІСТЬ – РУШІЙ ІСТИННОГО ПРОГРЕСУ

Представлння видатних, але маловідомих широкому загалу україниських особистстей

ВСЕУКРАЇНСЬКА СУСПІЛЬНА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА МЕРЕЖА «ВСІ МИ»

Загальнодоступний майдачник для пошуку і творення нових ідей.

Детальніше >>>

Свобода та її виворіт

Якщо ти не можеш взяти на себе відповідальність за те, 
що відбувається, то завжди будеш його жертвою

Р. Бах, Кишеньковий довідник Месії

Що робити, щоб суспільство почало розвиватися нормально?

 Керівник Кіровоградського регіонального центру та експерт «Ліги Культури».

Директор гімназії ім. Т.Г. Шевченка м. Кіровограда (1992-2005 роки), координатор проекту Світового банку «Рівний доступ до якісної освіти в Україні» (2006-2010 роки), депутат обласної ради трьох скликань, багаторічний Голова Кіровоградської міської Асоціації керівників шкіл, Заслужений вчитель України, віце-президент Асоціації директорів відроджених гімназій України, відомий громадський діяч і публіцист.

Співпраця з «Лігою Культури» розпочалась у 2010 році.

«Віктор Громовий - один з тих, хто, на мою думку, уособлює надії на життєздатність і розвиток сучасної української школи».
                                                                                       В. Каплун, кандидат філософських наук

Народився 1 лютого 1963 року в селищі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області. Закінчив Кіровоградський державний педагогічний університет за спеціальністю історія та суспільствознавство, аспірантуру інституту соціології Академії наук України за спеціальністю соціологія праці та магістратуру Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України за спеціальністю управління навчальним закладом.

Громадська діяльність:

1990 р.                  член демократичної фракції ЦК ЛКСМУ;

1985 - 1995 рр.   член правління Товариства «Знання»;

1998 - 2010 рр.   депутат Кіровоградської обласної ради;

2003 - 2004 рр.   член програмної ради напрямку «Освіта» міжнародного

                              фонду «Відродження»;

2006 - т. ч.           Голова Координаційної ради Асоціації лідерів освіти

                              України (АЛОУ)

Своїми вчителями Віктор Володимирович, перш за все, вважає батько й мати. «Їх, на жаль, уже немає на цьому світі, але досі за ними сумую, і досі мені не вистачає їх «науки». Віктору Володимировичу пощастило не тільки з батьками, а й з багатьма людьми, яких він мав щастя зустріти на життєвому шляху. «Це надзвичайно важливо, адже іноді люди, яких ми зустрічаємо, назавжди змінюють нас. Я був би іншою людиною, якщо б на життєвому шляху тут, в Україні, мені не трапились викладачі педагогічного інституту А.Я. Розенберг, В.Є. Панченко… Я був би іншою людиною, якщо б голландський професор Пітер Карстаньє не допоміг мені стати фахівцем з менеджменту освіти, ізраїльтянин Гьора Дромі не підсилив мої переконання у тому, що ми маємо будувати школу «для миру і любові», шведка Бонні Бернстром не перейняла мене гендерними аспектами шкільної освіти, американка Мері Лінн не показала у школах Небраски та Айови громадянську освіту в дії, японка Ако Ішіда не занурила мене у світ освіти та культури країни «Вранішнього сонця», полька Ева Бобінська не акцентувала увагу на європейському вимірі освіти».

Нагороджений дипломом переможця Всеукраїнського конкурсу «Учитель року» в номінації «Керівник навчального закладу» (2001 рік).

З роздумів Віктора Володимировича:

«Я б об’єднав у одне слово два поняття «життя» і «творчість». Вийде дуже цікавий термін «життєтворчість».

Найбільшою цінністю для мене є наявність справжніх цінностей у людей, з якими я спілкуюсь. Для мене особисто на першому місці серед загальнолюдських цінностей стоїть свобода (як кажуть науковці, ліберальна цінність). Звісно, мабуть, для кожного з нас найважливішими є такі християнські цінності як «Любов», «Добро», «Краса». Рідну мову я розглядаю як найсуттєвішу національну цінність.

Мої особисті цінності і пріоритети: привносити позитивні зміни в життя людей та досягнути гармонії в житті».

Корисні посилання на праці Віктора Володимировича:

Десять «розломів» в  українській  шкільній  освіті.  // Форум  директорів  шкіл  України.

fb     yt

Ми використовуємо файли cookie для покращення роботи сайту та оцінки використання його вмісту. Залишаючись на сайті Ліги Культури, Ви тим самим даєте згоду на використання нами файлів cookie.
Ok