Керівник Херсонського регіонального Центру та експерт «Ліги Культури».

Заступник директора з навчально-виховної роботи та вчитель фізики Херсонського фізико-технічного ліцею при Херсонському національному технічному та Дніпропетровському національному університетах.

«Творча особистість, яка створює атмосферу творчого натхнення та роботи по самовдосконаленню серед колег і підлеглих», - так характеризує Володимира Івановича методист Херсонського фізико-технічного ліцею з навчальної роботи.

Народився 29 липня 1951 року у Миколаївській області. Закінчив фізико-математичний факультет Херсонського педагогічного інституту ім. Н.К. Крупської (нині Херсонський державний університет).

Напрями професійної діяльності:

-   інноваційне формування профільної освіти старшокласників у напрямку її реальної продуктивності («Основна мета освіти – не знання, а вміння». Г. Спенсер);
-   вплив на внутрішню культуру учительської роботи з дітьми у напрямку надання пріоритетності методам і формам співробітництва, спільного «занурення» у навчальну роботу;
-   вплив на формування механізмів реальної соціальної значимості рівня освітньої підготовки випускників старшої середньої школи;
-   вплив на характер взаємозв'язків старшої профільної школи із вищими навчальними закладами;
-   вплив на суспільну оцінку рівня значимості методів продуктивного навчання та суспільну роль педагогів.

Серед тих,  хто як вчитель вплинув на його особистість найбільше, Володимир Іванович виділяє свого вчителя з математики Олександра Ніколєнка та Президента «Ліги Культури» Людмилу Авескулову.

Нагороджений знаком «Відмінник освіти України», громадською премією «Експерт року – 2007».

З роздумів  Володимира Івановича:

«Дуже приємно спостерігати, коли діти починають повторювати тебе у кращому. А діти і відрізняються тим, що вони обов’язково вирахують, який ти є насправді. Вчитель не може дозволити собі з трибуни казати одне, а в житті поводитись зовсім по-іншому. Діти наслідують нас справжніх».

«Пам’ятаймо – буває лише те, що повинно було бути, тобто у відповідності до того, на що ми здатні спромогтися – чіплятися за минуле чи конструювати інноваційне постдемократичне майбутнє».

«Час є не тільки зовнішньою характеристикою дійсності, а й однією із її внутрішніх складових: перспектива українського інтелектуала у тяжкій та непримітній праці по творенню більш розвинутої внутрішньої культури пересічного українця у напрямку пріоритетності СТРУКТУР ПАРТНЕРСТВА. Тільки опісля цього може з’явитись якась власне ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ПЕРСПЕКТИВА на українських теренах. А разом з нею і новоякісне життя всієї громади, бо тільки через її зростання проходить лінія долі справжнього інтелектуала».

Корисні посилання:

статті: більша частина публікацій розміщена на порталі «Всеукраїнська експертна мережа»;

книги: «Продуктивна освіта: досвід та здобутки», «Профільна школа: технологія та організація», видавництво «Шкільний світ»;

рубрика «Школа пост демократії» у газеті «Завуч»,  видавництво «Шкільний світ».