Учасник Наглядової Ради та експерт «Ліги Культури»

Народний художник України, основоположник нової течії в мистецтві – керамічного живопису; дійсний член Академії Архітектури України та Українського товариства «Інтелект нації».

«Я не маю родини, не маю дітей. Із часом почала розуміти, що це просто не мій шлях. Очевидно, моє призначення – творчість. Свобода для мене найдорожча. Я не почуваюся самотньою, адже у мене є мої картини. У мені багато любові, і я маю кому її дарувати. У мене є мій улюблений котик Тишко... Я люблю багатьох людей... Знаєте, є люди, які випромінюють світло? Я їх бачу, і спілкування з ними для мене – велика радість. Душа відкривається їм назустріч – відчуваю, що вони для мене рідні. Я взагалі люблю людей... Але найбільше я люблю Всевишнього...»

З інтерв’ю з Людмилою Іванівною для видання «Интересный Киев»

Народилася на Полтавщині. Закінчила архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту, за фахом – архітектор інтер'єру. Автор понад 300 художніх керамічних робіт, відомих як в Україні, так і за її межами.

В 1986 році, став переможницею міжнародного конкурсу, отримала право виконати замовлення для ЮНЕСКО. Людмила Іванівна створила керамічне панно розміром 55 квадратних метрів «Земле, флюїди життя і розквіту світам Усесвіту посилай ...», яке прикрашає штаб-квартиру ЮНЕСКО в Парижі.

Майстерня художниці розташована на території Національного заповідника «Софія Київська» – стародавньої Святині Київської Русі. Використовуючи широкі декоративні можливості кераміки, напівдорогоцінне каміння та інші матеріали, досконало володіючи методом випалювання, Людмила Іванівна пізнала таємницю гармонії, укладеної в союзі живопису, кераміки та царства мінералів, одухотворених силою вогню.

«У її керамічних творіннях – вічність. Тільки вона там не застигла, як то часто кажуть, – вона там міниться барвами, дихає, пульсує і відкривається кожному, хто відкриється їй назустріч. Там живуть космічні вібрації –  не більше і не менше».

З інтерв’ю з Людмилою Іванівною для видання «Интересный Киев»

Людмилою Іванівною створені незвичайні портрети незвичайних людей: Мстислава Ростроповича, Гії Канчелі, Католикоса Патріарха всієї Грузії Ілії II, японського архітектора Кендзо Танге, Нані Брегвадзе, Пабло Пікассо, Жерара Філіпа, Едіт Піаф, Святослава Реріха, Лариси Скорик, Франсуа Міттерана, Миколи Амосова, Юрія Башмета, Володимира Щербицького, Отара Іоселіані, Сергія Параджанова, Ролана Бикова.

«Вважаю, що всі вони неординарні люди і яскраві особистості. Я вибираю тих, хто западає мені в душу, звичайно, друзів».

З інтерв’ю з Людмилою Іванівною для журналу «Профіль»

Талант Людмили Іванівни проявив себе з новою дивовижною силою у створених нею керамічних іконах Храму Апостола Андрія Первозванного, а також церкви Різдва Христового в Києві. До іконопису Людмилу Іванівну підштовхнув Католикос Патріарх всієї Грузії Ілія II.

«Я малювала його портрет. Налагодилися дружні стосунки. Тепер він мій духовний наставник. Одного разу й сказав мені, що я повинна писати ікони. Ці слова запали мені в душу. Працюючи багато років на території нашої святині, Софії Київської, я подумала, що це знак згори. Спочатку були проби, а потім серйозні роботи».

З інтерв’ю з Людмилою Іванівною для журналу «Профіль»

У 1980 році у Тбілісі відбулася велика і дуже успішна виставка, відвідати яку прийшов весь цвіт грузинської інтелігенції. Серед гостей був і Сергій Параджанов, який приходив дивитися експозицію щодня. Він сказав тоді: «Це чудо у Тбілісі, яке завжди зі мною». Людмилі Іванівні зізнався особисто: «Я приходжу сюди, як у храм. Я очищаюся тут...»