Президентом хочуть бути більше 20 кандидатів. Ви також хотіли балотуватися, але в останній момент передумали і вирішили направити свою енергію не на виборювання посади, а на створення альтернативного середовища – громадянського суспільства. На вашу думку, чому інші 20 кандидатів не зупинилися?

Вони всі грають у ту гру, яку їм запропонувала система. Це та система, яка довела країну до такого стану. Найскладніше в цьому – це мати такий рівень свободи, коли я можу відмовитися від будь-чого. У мене немає у цьому плані ніяких амбіцій. Тому в останній момент я вирішила: якщо замість того, щоб робити корисне для країни, я буду всю свою енергію направляти на виборювання посади, навряд чи це зрозуміють українці. У мене вистачило і свободи, і компетенції, і глибини думки, щоб зупинитися. Я зрозуміла, що це не той шлях і не той інструмент, який дасть можливість щось змінити в країні. Несправжнє, бутафорне, помпезне, з нещирими почуттями і фальшивими емоціями – все це не має під собою реальної сили. Це гра в спроможність, потужність і масштаб. На жаль, всі ті, хто грають у цих сценаріях – теж люди. Але ця неправда і невідповідність з часом поглине їх.

У мене до суботи (того дня, коли були з’їзди партій, які висували своїх кандидатів) ще було відчуття, що серед кандидатів у президенти є ті, які б були по справжньому адекватними до катастрофічних реалій нашої країни. Але коли я побачила ці шоу висувань… В країні тотальна криза, а шоу продовжуються… І ніхто з головних претендентів так і не усвідомив те, що після кривавого майдану – ми живемо в іншій країні з іншими вимогами до політиків і до нашого майбутнього.

Київ, 7 квітня 2014 року