Cоціокультурний прогрес українського суспільства на основі ідеології людяності.

  • сприяння гармонійному розвитку особистості;
  • сприяння гуманістичному розвитку суспільства;
  • забезпечення розвитку організації;
  • набуття громадянських компетенцій;
  • формування, реалізація і підтримка проектів, спрямованих на розбудову громадянського суспільства в Україні.

Детальніше >>>

МИ Є ті, хто:

  • може ясно сформулювати свою мрію про майбутнє України і Світу одним реченням без частки «не»;
  • чітко уявляє, в якому суспільстві хотів би жити, та хоче і знає, як перетворювати сучасне суспільство;
  • в будь-якій ситуації першим завжди задається питанням «Що робити», а не «Хто винен».

Детальніше >>>

 

 

«Всі Ми» –  відкритий комунікативний ресурс, спрямований на розгортання конструктивного суспільного спілкування. Це реальна форма продуктивного зворотного зв’язку для тих різнофахових наукових спеціалістів, вчених, аналітиків, експертів, представників громадськості, котрі відчувають сьогодні гостру внутрішню потребу в обміні добірної інформації, популяризації власних суспільнокорисних напрацювань, налагодженні резонансних партнерських взаємин. 

Перейти >>>

 

СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПРОГРЕС УКРАЇНИ

Сприяння вирішенню проблем інформаційного простору.

ТВОРЧА ЛЮДЯНА ОСОБИСТІСТЬ – РУШІЙ ІСТИННОГО ПРОГРЕСУ

Представлння видатних, але маловідомих широкому загалу україниських особистстей

ВСЕУКРАЇНСЬКА СУСПІЛЬНА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА МЕРЕЖА «ВСІ МИ»

Загальнодоступний майдачник для пошуку і творення нових ідей.

Детальніше >>>

Про агонію

Як би цей потворний, мерзенний путінізм не скаженів – це вже агонія. Це кінець рашистського варварства, як суті росії, варварства в істотному розумінні цього явища, яке завжди існувало і існує за рахунок захоплення та привласнення територій і ресурсів, ненаситної жаги домінування та зверхності.

Путін-путінізм-пута - 2

Дуже символічним і знаковим є таке явище, як Путін при владі у Росії. І зовсім не символічним є ненависне ставлення Росії до України. Путін і пута для нас стануть або фатальними, або перетворяться на доленосні.

Громадянське суспільство будується з найнижчого щабля, і кожен з нас є його розбудовником. Про те, чи реально подолати корупцію у школах, як це зробити практично і чи правда, що все залежить від громади - розповів соціальний психолог Олег Покальчук.

Чи реально сучасній українській родині жити без хабарів у сучасні школі, з такою, як є зараз медициною?

Чесно скажу – не реально, бо корупція існує скрізь. Питання в яких розмірах. Не існує країни, де не існує корупції. Заклики – подолаємо корупцію – це демагогія. Корупція – це замінник того, що робить держава - це сплачування податків в кримінальний спосіб. Є країни високотехнологічні і культурні де простіше і дешевше заплатити і щось отримати, бо там працює державна система. Коли ж держава паралізована і в неї механізм суспільних послуг або відсутній або  неефективний, то корупція розвивається. Тому зменшення впливу корупції – це посилення держави. Не треба боротися з корупцією – треба вчителю підвищити зарплату, треба школу забезпечити так, щоб у директора не було бажання брати гроші з батьків.

А от якщо дирекція просто ультимативно заявляє про те, що треба гроші, інакше не буде дітям життя, що тоді робити батькам – погоджуватися і платити? Чи не погоджуватися і переводити дитину в іншу школу?

Людей бентежить питання про корупцію, коли розмір хабара перевищує можливості гаманця. До цього всі вважають нормальним якось, щось, комусь віддячити. Тому, якщо батьки можуть об’єднатися і сказати ні, то вони це роблять. А якщо є конфлікт у колективі, коли лише одна людина каже ні – я раджу не робити цього. Зараз корупція стала нахабною і бандитською. Колектив може знайти собі раду, бо колективу бояться і Майдан це показав. А одна людина – це не воїн.

Виходить замкнуте коло: є хабарі, їх треба давати, щоб не йти проти течії. Таким чином, громадянське суспільство не реально побудувати.

Гарне майбутнє нам світить тоді, коли ми його будемо будувати індивідуально, а якщо чекати поки його побудують – то воно точно не прийде. Повторюся, що батьківські комітети – це той варіант, який може працювати. Поки кожен з нас не усвідомить, що громадянське суспільство – це не щось ефемерне, страшне і далеке – справа не зробиться. Громадянське суспільство не приходить після виборів, чи революцій. Воно – їх рушій і їхній індикатор, і все це робимо ми самі. От якщо кожен зрозуміє, що він разом з іншими може робити краще – хай стає і робить. Треба говорити з батьками, щоб вони розуміли, що можуть зменшити, подолати корупцію і вони будуть прислухатися. Зараз такий момент, коли все більше людей розуміють, що нічого чекати від держави подарунків – треба робити своє життя самому. І школа – це лише перша сходинка. Тож нехай батьки об’єднуються і стають свідомими.


Прес-служба ВГО «Ліга Культури»

Київ, 29 травня 2014 року

fb     yt

Ми використовуємо файли cookie для покращення роботи сайту та оцінки використання його вмісту. Залишаючись на сайті Ліги Культури, Ви тим самим даєте згоду на використання нами файлів cookie.
Ok