111shkolaРозвиток – це зміни. Це процес діалектичний, протирічний. З точки зору синергетики – точка біфуркації, з якої розвиток може піти як по висхідній, так і по низхідній. Це момент великої відповідальності людей за рішення, які вони приймають, за те як вони мислять. Аналіз інформаційного простору свідчить про те, що реформа освіти в Україні входить в активну фазу. Реформа – це кардинальні зміни, в якій мають бути змінені всі елементи системи, бо заміна окремих елементів породжує протиріччя,  з іншими елементами, які гальмують розвиток.  В  цьому ми вже переконались за останні роки ( 12-ти бальна система оцінювання, косметичні зміни у змісті, ЗНО). А тепер ще й Закон про вищу освіту, який йде попереду рамкового закону про освіту і закону про середню освіту.

Очевидно, що змінити разом всі елементи неможливо, і протиріччя неминучі. Але вони будуть менш гострими, якщо логічно вибудувати процес змін. Що очевидно: без зміни професійної якості вчителів – кардинальні зміни в якості середньої освіти неможливі. Якщо почати зі структури середньої освіти – це теж саме, що ту саму цукерку загорнути в іншу обгортку. Кошти будуть витрачені, а ефект такий же, як і від переходу на 12-ти бальну систему оцінювання.

Можна розглянути такий алгоритм реформування.

1. Державна програма «Вчитель для нової школи». В ній об’єднати три фактори: економічний,  змістовний і структурний. Вже на наступний навчальний рік визначити пілотні педагогічні виші, де концентрувати кращий потенціал викладачів. Вступники, які будуть навчатися за цим проектом мають знати, що по закінченню магістратури (у Фінляндії вчителями можуть працювати лише магістри), на першому робочому місці, яке їм держава гарантує, вони матимуть житло і гідну зарплату. Економісти мають розрахувати, яку заробітну плату через сім років держава зможе дати «новим вчителям». В бакалавратурі майбутні вчителі навчаються не за спеціальностями, а за напрямками: гуманітарний,  природничий, технічний, мистецький. А в магістратурі – спеціалізація. З фахівцями треба вирішувати: «дитинство» - це буде напрямок, чи спеціалізація?

2. Поки йде підготовка нових вчителів, розробити новий зміст середньої освіти, кардинально змінивши його. За програму «Школа на післязавтра» може взяти відповідальність Академія педагогічних наук. Треба лише розраховувати не лише на свої внутрішні сили, розпорошені по вузьких спеціальностях, а залучити широке коло фахівців. І не тільки з України. Для майбутнього треба взяти все, що є найкращого у світі.
Щороку британський аналітичний центр Legatum Institute визначає рейтинг найбільш процвітаючих країн з числа 142. Оцінка здійснюється за 8 групами критеріїв: економіка, бізнес і можливості, управління, освіта, охорона здоров’я, безпека, особистісна свобода, соціальний капітал. За підсумками 2014  року в десятку найбільш процвітаючих по коефіцієнту співвідношення різних критеріїв увійшли: 1 - Норвегія, 2 - Швейцарія, 3 - Нова Зеландія, 4 - Данія, 5 - Канада, 6 - Швеція, 7 - Австралія, 8 - Фінляндія, 9 - Нідерланди, 10 -  США. А за критерієм освіти найбільш успішними є Австралія (1), Канада (2), Фінляндія (3), Нідерланди (4). У нас є такі фахівці як проф. Клепко С., який вже багато років вивчає проблему курикулуму, знає багато зарубіжних джерел з цієї проблеми. В Канаді, в міністерстві освіти провінції Онтаріо працює Торіцин А., випускник історичного факультету пед. Університету ім. М. Драгоманова, 1992р., міжнародний експерт. З ВГО «Ліга Культури» співпрацював Загвоздкін В., канд. пед. наук з Росії, який добре знає школу Фінляндії і Німеччини, працював в Росії над проблемою стандартів (роботи: «  Теория и практика применения стандартов в образовании», «Реформа школьной системы и оценка качества школ в Финляндии», «Ключевые проблемы образования на этапе раннего и дошкольного детства»).

3. І тільки третім кроком має бути структура середньої школи. Структура середньої школи має гармонізувати новий її зміст.  Структура 6+4+2 здається найбільш привабливою, але виходячи лише з трьох факторів: психологічного, соціального і досвіду кращих освітніх систем. Відірвана від нового змісту вона буде не життєздатною.

Щоб стати іншою країною, такою про яку ми мріємо – треба виростити нове дерево освіти. Це не може бути швидко. Ми ж уже більше 10-ти років намагаємось на старому дереві прищепити нові гілки. А старе дерево не в змозі тим новим гілкам дати належних життєвих сил. Тому «плоди» цього дерева не влаштовують нікого:  ні батьків, ні вчителів, ні державу. А найстрашніше – ми губимо здоров’я дітей.

Віра ЗОЦ провідний науковий співробітник лабораторії педагогічних інновацій  Інституту педагогіки НАПН України, співзасновник ВГО «Ліга Культури».

Київ, 03 грудня 2014 року