Коли існує загроза життю людини, про стан культурних цінностей, зазвичай, не думають, однак така ситуація, яка є зараз у Криму – гарний привід для російських окупантів, щоб загарбати національні цінності України. Про реальний стан справ у кримських музеях, окуповані експонати та зраду директорів музеїв розповів Микола Яковина, Президент українського представництва Міжнародної ради з охорони пам'яток та історичних місць,  голова Блакитного щита України, легіонер «Ліги Культури»

 Чи є якась інформація щодо того, у якому стані знаходяться зараз культурні цінності  у музеях Криму, чи їм нічого не загрожує?

Є побоювання, що стан всіх цінностей під загрозою, так само, як і стан всіх громадян. Відповідно до чинного законодавства, а це – стаття 15 Закону України «Про музеї та музейну справу», все те, що є в українських музеях, має залишатися в Україні. Однак доступу до цих цінностей в Кримські музеї уповноважені державні органи зараз не мають, не кажучи вже про громадські організації.  Зараз інформація та комунікація з Кримом відбувається на рівні особистісних зв’язків – просто зв’язуємося з директорами, працівниками музеїв і дізнаємося від них про справи.  Нажаль, з нашими музеями може бути ситуація, як і з майном Збройних Сил України. Ми ж бачимо зараз мародерство у військових частинах, коли вивозиться зброя, амуніція, те саме може чекати й музеї.

Чи конкретні випадки мародерства, чи захоплення Кримських музеїв російськими окупантами?

Є інформація про присутність військових на території музеїв. Поки що інформація підтвердилася про Михайлівську батарею та Музей історії холодної війни в Балаклаві. В останньому – є факт зради директора музею. Він тепер – працівник Міністерства оборони Росії і допустив на територію музею якусь комісію щодо інвентаризації  цінностей. Це кричуще правопорушення. Він не має права цього робити. Цей музей знаходиться під юрисдикцією Міністерства оборони України  і окупанти не мають туди допускатися.

Ми чуємо певні заяви з російської сторони, що кримські цінності мають переїхати в російські музеї. Можна стверджувати, що наші культурні цінності взяті в полон, як і громадяни. А надбань у Криму багато. Там сумарно понад тридцять державних музеїв та ще майже стільки ж приватних у яких зберігається понад два мільйони одиниць рухомих експонатів і є понад 14 тисяч нерухомих  культурних цінностей.

Чи є хоч якісь дії з боку української влади, Міністерства культури, щодо того, щоб врятувати та зберегти цінності, якось стабілізувати чи прояснити ситуацію, чи принаймні, контролювати її?

Міністерство культури і Міністр особисто, звернулися до ЮНЕСКО і попросили про технічну та консультативну допомогу, місії спостерігачів. Тобто зроблено те, що мало бути зроблено. І дай Боже, щоб світове товариство відгукнулося, бо ми ж є країною-засновницею ЮНЕСКО. Звичайно, що ми, як громадські активісти, допоможемо, але, в першу чергу, головне слово має сказати сама держава, а потім – ЮНЕСКО, і ми.

Мають бути складені переліки найціннішого, що є на окупованій території. Це те, що має підпадати під визначення спеціального захисту. Далі – треба думати про спеціальні сховища для цих цінностей, спеціальне маркування для них, щоб не допустити мародерства.

Тобто до цього моменту не було складено списку пам’яток, які є у Кримських музеях?

Ні. У двох кримських музеях навіть не була завершена робота реального документування, звірки декілька років тому. І зараз є труднощі у складенні переліку найціннішого, хоча, я сподіваюся, що у Міністерстві перелік вже є . Тим більше, що частина найціннішого – а це Скіфське золото трьох кримських музеїв на та Національного історичного музею в Києві, зараз не в Україні, а в Нідерландах, в Амстердамі – воно там було на виставці. І зараз точиться питання на шпальтах деяких газет – куди ж його повертати. Існує така практика – звідки музейні цінності походять – туди вони мають і повертатися. Однак у воєнних умовах має працювати інший порядок. Йдеться про захист наших національних цінностей і вони мають належати Україні, а не іншій державі.

А що Ліга Культури може зробити в такій ситуації?

Дуже багато. Згуртування середовища культурних діячів, досвідчених, авторитетних експертів, дуже важливе. Зараз ми можемо наш неспокій, застереження передавати не лише нашим колегам в Україні, а й за її межами. В тому числі і на території Росії. Російське суспільство не однорідне і воно усвідомлює ті загрози, котрі постають, і ми тут на особистісних зв’язках можемо  впливати на наших колег закордоном.

 Крім того, у всі часи діячі культури виступали незалежними арбітрами, людьми, котрі давали глибоку, прискіпливу, критичну оцінку діям влади. Це наш громадянський обов’язок – підправляти політиків і вимагати їх дотримуватися наших національних інтересів, щоб не було втрат нашої національної культури та історичних надбань. І ми це робимо і будемо робити, бо лише небайдужість і постійний контроль цих питань, коли ми не даємо їх заглушити питаннями політики та економіки, дадуть нам можливість не загубити наші національні культурні цінності.

  

Прес-служба ВГО «Ліга Культури»

Київ, 14 квітня 2014 року

fb     yt

Ми використовуємо файли cookie для покращення роботи сайту та оцінки використання його вмісту. Залишаючись на сайті Ліги Культури, Ви тим самим даєте згоду на використання нами файлів cookie.
Ok