Cоціокультурний прогрес українського суспільства на основі ідеології людяності.

  • сприяння гармонійному розвитку особистості;
  • сприяння гуманістичному розвитку суспільства;
  • забезпечення розвитку організації;
  • набуття громадянських компетенцій;
  • формування, реалізація і підтримка проектів, спрямованих на розбудову громадянського суспільства в Україні.

Детальніше >>>

МИ Є ті, хто:

  • може ясно сформулювати свою мрію про майбутнє України і Світу одним реченням без частки «не»;
  • чітко уявляє, в якому суспільстві хотів би жити, та хоче і знає, як перетворювати сучасне суспільство;
  • в будь-якій ситуації першим завжди задається питанням «Що робити», а не «Хто винен».

Детальніше >>>

 

 

«Всі Ми» –  відкритий комунікативний ресурс, спрямований на розгортання конструктивного суспільного спілкування. Це реальна форма продуктивного зворотного зв’язку для тих різнофахових наукових спеціалістів, вчених, аналітиків, експертів, представників громадськості, котрі відчувають сьогодні гостру внутрішню потребу в обміні добірної інформації, популяризації власних суспільнокорисних напрацювань, налагодженні резонансних партнерських взаємин. 

Перейти >>>

 

СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПРОГРЕС УКРАЇНИ

Сприяння вирішенню проблем інформаційного простору.

ТВОРЧА ЛЮДЯНА ОСОБИСТІСТЬ – РУШІЙ ІСТИННОГО ПРОГРЕСУ

Представлння видатних, але маловідомих широкому загалу україниських особистстей

ВСЕУКРАЇНСЬКА СУСПІЛЬНА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА МЕРЕЖА «ВСІ МИ»

Загальнодоступний майдачник для пошуку і творення нових ідей.

Детальніше >>>

Про агонію

Як би цей потворний, мерзенний путінізм не скаженів – це вже агонія. Це кінець рашистського варварства, як суті росії, варварства в істотному розумінні цього явища, яке завжди існувало і існує за рахунок захоплення та привласнення територій і ресурсів, ненаситної жаги домінування та зверхності.

Путін-путінізм-пута - 2

Дуже символічним і знаковим є таке явище, як Путін при владі у Росії. І зовсім не символічним є ненависне ставлення Росії до України. Путін і пута для нас стануть або фатальними, або перетворяться на доленосні.

Війна на Сході країни продовжується і попри звіти про успіхи наших військ, бачимо й нові надходження зброї та найманців з боку Росії. Чому, коли очевидна безвихідність цього конфлікту, Росія не відмовляється від своїх намірів?

Найстрашніше, що мотивація, причина агресії Росії настільки банальна, що ніяк не зможе виправдати тих втрат, які несе наша країна.  У мене є колосальне відчуття невідповідності, коли амбіційна злість, насправді, нікчемних людей завдає такого великого горя іншим людям і цілій країні.

Росія ніяк не може позбутися свого страху відпустити нас, як свою метрополію. І за цим страхом вона не бачить, що таке розмежування було б перспективним як для нас, так і для неї. У нас був би шанс удосконалити ту систему, яка зараз склалася під тиском Росії. Нам би легше було формувати нову політичну конфігурацію, зробити свій внесок в збагачення політичного досвіду і після цього Росії було би легше йти з нами і самій змінюватися, і нам допомагати у створенні більш продуктивної і взаємовигідної моделі співжиття.

Боячись відпустити Україну, Росія боїться власних змін і починає панікувати. А коли панікуєш, то вдаєшся до різних методів захисту, один з яких – агресія та «закручування гайок». Але тримати під страхом постійно не можливо, тим паче, що чим більше держава тисне і на своїх громадян, і на інші країни, тим швидше такі дії стають зворотними.  Ці прояви притаманні політичній інфантильності. Коли лідери короткозорі, не бачать справжньої далекої перспективи розвитку своїх країн, вони вдаються до штучних технологічних важелів  свого впливу. Чим глибша агресія, тим більша демонстрація сили і пропагандистського галасу.

Зараз керівництво Росії від цього дуже залежне.  Щоб тримати країну в омані, воно намагається створити ілюзію монументальності, могутності держави і використовує для цього всі можливі засоби. Але ж відомо, що  монументалізм притаманний саме диктаторським режимам. Сталін і Гітлер користувалися такими прийомами. І ми знаємо до чого це призвело.

 Прес-служба ВГО «Ліга Культури»

Київ, 3 вересня 2014 року

fb     yt

Ми використовуємо файли cookie для покращення роботи сайту та оцінки використання його вмісту. Залишаючись на сайті Ліги Культури, Ви тим самим даєте згоду на використання нами файлів cookie.
Ok