Президент Всеукраїнської громадської організації 

«Ліга Культури».

Президент архітектурно-будівельної компанії

«ВіЛ-147».

З роздумів Л.І. Авескулової:

«Ми приходимо в цей світ, щоб удосконалюватися і удосконалювати. А це можливо зробити тільки через взаємодію з іншими людьми. Тому для мене немає більшої цінності ніж особистість, яка прагне і працює на досконалість».

Народилася 15 лютого 1959 року в Києві. Навчалася в Київській державній консерваторії імені П. Чайковського (нині Національна музична академія України); в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. Карпенко-Карого. В 1987 році отримала диплом кінорежисера з відзнакою.

Громадська діяльність:

шкільні роки:       очолювала учнівські об'єднання;

                                займала посади голови ради піонерської

                                дружини, секретаря комсомольської організації школи,

                                старшої піонервожатої;

студентські роки: була іменним стипендіатом (стипендія ім. О.П.

                                Довженка);

                                займала посаду секретаря комсомольської організації

                                кінофакультету;

                                вступила до лав КПРС;

                                  

1992 р.                   заснувала та очолила культурний центр «Світ Л»

                                («Світ Людини, Світ Любові»);

1994 р.                   виступила однією із засновників Партії прав людини;

2005 р.                   ініціювала створення та стала однією із фундаторів ВГО

                                «Ліга Культури».

«Людмилу Іванівну знаю з часів її шкільного дитинства, коли вона була ученицею школи №84 м. Києва, в якій я працювала завучем. Вона помітно вирізнялась серед ровесників кількома особливостями. Яскраво виражена громадська активність: не просто голова ради піонерської дружини, а пізніше – секретар комітету комсомолу – по-дорослому відповідальна, ініціативна. Складалось враження, що вона в школі працює, і за сумісництвом навчається. З простої робочої сім’ї, музично розвинена, прекрасно грала на фортепіано і чудово співала. Агітбригада, клуб старшокласників, виїзди в підшефні школи, концерти, не лише в школі, а й у інших залах міста – це далеко не повний перелік того, що поєднувала  Люда Хронюк з успішним навчанням. Після школи навчання в консерваторії по класу вокалу, навчання в театральному інституті ім. Карпенка-Карого  на режисерському факультеті.  А потім....бізнесова менеджерська діяльність в  успішній компанії. Яке незвичне поєднання діяльності у духовній і матеріальній сферах життя! Не дивно, що це привело особистісні устремління Людмили Іванівни до переосмислення цінностей нашого суспільства, до пошуку шляхів нашого вдосконалення на основі культури. Те, що з дитинства виявлялось у турботі про близьких людей, про друзів і про школу, з роками постійного самовдосконалення набуло суспільного масштабу. І це дуже привабливо, бо це шлях  правди і добра». 

В.М. Зоц, кандидат педагогічних наук,

віце-президент «Ліги Культури»

  

 «Нині я очолюю компанію, яка займається бізнесом, – і знову для мене це творчість. Я щиро собі зізнаюся, що роблю це з таким же задоволенням, як свого часу знімала кіно чи займалася культурно-громадською діяльністю. Бізнес – теж мистецтво: ви постійно маєте концентрувати всі здібності і ресурси для втілення своїх кращих ідей та перетворювати їх в потреби інших. Я – режисер, і оформлення ідеального в реальне – це просто моя професія».

 

З інтерв`ю з Л.І. Авескуловою для журналу «Політик HALL»

В 1999 році за розробку і втілення нових моделей управління, за створення організаційних структур на основі інтеграції культури, бізнесу та виробництва була нагороджена золотою медаллю Міжнародної кадрової академії «За ефективне управління».

 

fb     yt