Експерт «Ліги Культури» з 2009 року.

Доктор філософських наук, професор, доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська Академія», провідний науковий співробітник Інституту філософії Національної академії наук України.

«Творчість – пишне слово. Але те, що так зветься, для мене – сенс життя і спосіб спілкування зі світом. Життєві пріоритети – любов, злагода, цікавість, відчуття домашнього затишку. І ще дві незамінні речі, конче потрібні для  творчої праці – час і спокій.
Найважливіші, з мого погляду, цінності – це, передусім, людяність і все те, що з нею пов’язане, - здатність піклуватися про інших, щедрість, чуйність, інтелігентність тощо. Втім, як ту ж таки людяність, справжні цінності можна тільки позначити, визначити ж їх неможливо. Ціную те, що не визначається словом, а надихає на слово. На щастя, такі речі поки що трапляються у нашому житті».

З інтерв’ю з Віктором Ароновичем

Народився в 1948 році в Києві. Закінчив філософський факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка; за фахом – філософ, викладач філософії.

Найважливіші у фаховому відношенні дати:

1981 р.  захист кандидатської дисертації;
1992 р.  захист докторської дисертації;
1996 р.  вихід першого видання  навчального посібника “Етика. Курс лекцій”;
2005 р.  вихід книжки “Уязвимость любви”;
2008 р.  вихід книжки “Право бути собою”.

Своїми вчителями Віктор Аронович називає київських філософів Анатолія Канарського, який наприкінці 1960-х  рр. очолював гурток естетики на філософському факультеті  КДУ, Михайла Булатова, викладача німецької класичної філософії, Володимира Мазепу, завідувача відділом естетики Інституту філософії АН УРСР, Вілена Горського, завідувача кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська Академія», московського філософа Генріха Батіщева.

Нагороджений Премією імені Сергія Кримського «За найбільш новаторську філософську концепцію /ідею/, викладену в наукових публікаціях».

Особливо важливою нагородою для Віктора Ароновича є увага читачів і пам’ять студентів про прочитані ним курси.

З роздумів Віктора Ароновича:

«Добре, коли ми робимо добро не заради добра (начебто забуваємо про останнє), а заради ближнього; щастя, якщо ми здатні забути про невідступне бажання щастя, яке переслідує людину, і віддати свої життєві сили реальним справам, що становлять смисл нашого покликання».

«Щасливий той, у кого є друг, у кого є дім, світлий, надійний, теплий, і затишок панує в цьому домі...».

Корисні посилання:

навчальний посібник «Етика. Курс лекцій». К., 1996;
книга «Уязвимость любви». К., 2005;
курс лекцій  «Етика спілкування», К., 2006;
книга «Право бути собою». К., 2008;
статті:
Парадигма общения в философском творчестве Г. С. Батищева//Генрих Степанович Батищев/Под ред. В. А. Лекторского. М., 2009;
Мистецтво//Енциклопедія історії України. – Т.  6. – К., 2009;
«Оборванные струны» Арона Футермана // Егупец, – Вып, 19. – К., 2010;
Інший і Неінше у спілкуванні // Діалог sub specie ethicae. – К., 2011.