Експерт «Ліги Культури»

Заслужена артистка Української РСР (1969), Народна артистка України (1993), лауреат Республіканської премії ЦК ЛКСМ Україна імені М.Островського (1968), володарка Ґран Прі за кращу жіночу роль у фільмі «А щастя поруч» (1979), призу Ніка в номінації «Роль другого плану» за роль Марії у фільмі «Комісар» (1989), призу за кращу жіночу роль на міжнародному кінофестивалі «Білий лелека» (1993), Ґран Прі за кращу жіночу роль у фільмі «Голос трави» на авторському фестивалі «Сузір'я» (1994), лауреат премії ім. С. Ф. Бондарчука за внесок у мистецтво (1998), нагороджена орденом Княгині Ольги III ступеня (2001).

«Не підпускати до себе зневіри! Адже це гріх...» - так звучить життєве кредо Раїси Степанівни.

Народилася 17 лютого 1943 року в селі Старі Горобці Малинського району Житомирської області. Закінчила кінофакультет Київського театрального інституту ім. І. К. Карпенко-Карого і була прийнята в трупу Київського молодіжного театру, на сцені якого грала головні ролі в спектаклях «Сірано де Бержерак», «За двома зайцями».
Разом із Людмилою Іванівною Авескуловою виступила ініціатором заснування духовного театру для впровадження в життя театральними засобами ідею внутрішнього оновлення, внутрішнього спілкування, ідею вільної творчості. Раїса Степанівна стала художнім керівником Театру «Під зоряним небом».
Шлях Раїси Степанівни в кіно почався в 17 років чином Мавки в «Лісовій пісні» свого улюбленого вчителя – режисера Івченко.

«Всебічно обдарована, талановита, людина високої духовності і великого серця, Раїса Недашківська завжди працювала над удосконаленням свого творчого способу життя та можливостей. Її красиве натхненне обличчя стало втіленням "Обличчя українського кіно", - саме так зазначалося на всіх кінофестивалях і, зокрема, в Японії. В кадрі актриса створила багато прекрасних образів жінок різного віку і різних часів».

Інтернет-видання «Люди»

Фільмографія:
1961 — «Лісова пісня»
1961 — «Дмитро Горицвіт»
1965 — «Гадюка»
1966 — «Формула райдуги»
1967 — «Комісар»
1968 — «Помилка Оноре де Бальзака»
1971 — «Лада з країни Берендеїв»
1972 — «Юлька»
1977 — «Запрошення до танцю»
1977 — телесеріал «Народжена революцією» (10 серій)
1979 — «Вавілон ХХ»
1979 — «Вигідний контракт» (4 серії)
1980 — «Страх»
1986 — «Кармелюк»
1990 — «Меланхолійний вальс»
1991 — «Чудо в краю забуття»
1991 — «Народний Малахій»
1991 — «Феофанія, яка малює смерть»
1992 — «Голос трави»
1993 — «Сад Гетсиманський»
1993 — «Кайдашева сім'я»
1995 — «Об'єкт «Джей»
1999 — «Посмішка звіра» (10 серій)
2000 — «Чорна рада» (9 серій)
2001 — «Молитва за гетьмана Мазепу»

«— Ви відчуваєте себе щасливою?
— Що мудрішою стаю, то частіше відчуваю. Адже для щастя не так багато потрібно. Царство Небесне — у душі, напоєною любов’ю, і в проясненій голові. Головне не підпускати до себе зневіри. Це гріх. Треба бути оптимістом. Ми приходимо в цей світ, щоб зробити його кращим. Голі прийшли, голі підемо. Що залишиться після нас? Пам’ять. І треба розуміти, що за наші гріхи розплачуються діти та онуки. Це закон буття. Якби люди про це пам’ятали, то намагалися б робити добро. Адже смерті немає, є перехід. І тільки те, що віддаси, тільки те — твоє!»

Із інтерв’ю з Раїсою Недашківською для Інтернет-видання ZN`UA