Кожний з нас і ми всі день у день змінюємо наше життя на краще або на гірше, навіть якщо ми про це не думаємо. Кожний з нас творить і відтворює свої прагнення або прагнення інших. Парадокс нашого життя полягає в тому, що все те, що нас розвиває і вдосконалює, руйнує і вироджує, створюємо і споживаємо ми самі. І в цьому динамічному масовому потоці творення і сприйняття неможливо переоцінити наш вищий дар „я вибираю”.
Ми, люди, приходимо у цей світ не для того, щоб стати джерелом матеріального чи емоційного благополуччя для когось іншого, а щоб найповніше реалізувати власний людський потенціал. Володіючи свободою вибору і беручи таким чином відповідальність за свою долю, ми шукаємо істинні шляхи проживання життя, випрацьовуючи водночас ціннісні критерії свого вибору.
Сьогодні глобалізація і комерціалізація інформаційного простору змінює вироблену віками систему відбору кращих життєздатних ідей і цінностей. Центром уваги і впливу, в силу невизначеності національних пріоритетів, найчастіше стають запозичені продукти масової культури, спрямовані на руйнування традиційних стійких культурних форм і зв’язків між нами, на формування соціального індивідуума, яким можна управляти відпрацьованими засобами псевдокультури та маніпулювати за допомогою різних соціальних, психологічних та інформаційних технологій. Псевдокультура, як прояв технократичної цивілізації, заснована на культі споживання, нав’язує свою систему підмінних цінностей, в силу чого людиною і суспільством поступово втрачаються істинні ціннісні орієнтири, руйнується реальний сенс життя, споконвічні ідеали та морально-вольовий стрижень особистості, активно деформується культурне середовище країни.
Настав час прозріння на те, що відбувається з нами і навколо нас. Ми маємо вміти вибирати і вимагати кращого і безпечного, доброякісного і життєвого. Хто виробить „фільтри виживання”, як не ми самі, опікуючись цінністю свого життя і життям наших дітей. Прояви псевдокультури породжують в нас стан духовної і душевної анестезії, орієнтують на особову дисгармонію і дисбаланс; культ штучності підміняє реалії життя, внаслідок чого людина постійно перебуває в стресовому стані, в стані незахищеності перед інформаційним насильством, стає тривожною, недовірливою, схильною до страхів, і водночас – агресивною і спустошено байдужою.
Деградація культури, що множить безликих людей, готує психологічне підґрунтя нового глобального тоталітаризму, більш жорстокого й одномірного, ніж всі попередні його форми, і разом з тим – більш витонченого, бо здійснюватиметься з усією потужністю сучасних інформаційних засобів, прикриваючись при цьому волею більшості від імені і, на перший погляд, в їх інтересах.
Таким чином, досягнення інформаційно-гуманітарної безпеки, яка в першу чергу захищає традиції, цінності, ідеали, образ життя людини, сім’ї і народу, стає однією з актуальних задач сьогодення. Структура індивідуальної психіки, як і структура етнічної психіки – не є аморфним нагромадженням уявлень, фактів і думок. Вона є чіткою системою, своєрідним „кодом культури», що передає від покоління до покоління інформацію, від якої залежить самозбереження, відтворення і прогрес нашого народу. Бездумне або навмисне втручання в етносистему призводить до невиправних розладів і збоїв в усіх сферах життєдіяльності суспільства.
Національний інформаційний простір – це насамперед простір „культурного прогресу”, який має створювати і відтворювати умови для нашого суспільного прогресу. На нашу думку, одним із шляхів виходу із системної кризи є передусім створення такого інформаційного простору, який би забезпечував усталеність і безпеку суспільного розвитку, переорієнтацію свідомості з утилітарних, споживацьких на вищі істинні пріоритети. Якість інформаційного простору країни – це не проблема узгодженості чи неузгодженості смаків населення, а проблема збереження соціокультурного, психологічного балансу на користь здорових продуктивних сил людини і суспільства.
Ми вбачаємо, що сьогодні є нагальна потреба:
-
науково обґрунтувати ціннісні основи соціокультурного прогресу і змін у нашому суспільстві;
-
утворити суспільну інституцію культурологічної експертизи для визначення якісних критеріїв сучасних інформаційних продуктів;
-
в етичності й екологічності інформаційного простору країни;
-
забезпечити право кожного на здоровий інформаційний простір (особливо дитини);
-
кожному з нас розпізнавати якісні і неякісні продукти інформації; захищатися від руйнації і виродження;
-
особисто взяти свідому відповідальність за творення і наповнення інформаційного простору продуктами соціального й індивідуального блага;
-
всім нам консолідувати суспільну волю для реальних соціокультурних змін в інформаційному просторі країни.
Учасники першого відкритого круглого столу
«Соціокультурний прогрес України через інформаційний простір»