В Києві, на Печерську, неподалік від “Театру юного глядача” є красива споруда, добре відома киянам як “Шоколадний будиночок”. Йому повезло, за часів рейдерсько-забудовної війни він вижив, і залишився для наймолодшого покоління киян - ”Дитяча картинна галерея”.
Силами невеликого творчого колективу тут відбуваються виставки робіт художників, які пишуть для дітей, виставки дитячих художніх робіт, музичні концерти для дітей. Тому цілком логічно, що презентація проекту видавництва “Майстер-клас” -”Дитяча картинна галерея” відбулась у грудні саме тут. Було красиво, щиро й затишно: художники і виставка їх картин, музика, батьки і діти різного віку, які могли побачити і придбати чудові книжки з репродукціями побачених на виставці картин. Олег Симоненко, директор видавництва, так розповів про цей проект:
“Багато художників пишуть чудові картини в дитячому стилі-цікавому і зрозумілому дітлахам. Мені захотілося зробит ці картини доступними, щоб їх могли бачити малята в будь-якому куточку країни. Спала на думку проста ідея: зробити книгу навпаки. Зазвичай книга створюється від тексту до ілюстрації, а я вирішив піти від картини до тексту, щоб зберегти чуттєвість і неймовірну красу картин.
Спочатку задумувалося, що в книзі картини будуть супроводжуватися невеликими текстами-розповідками, авторами я ких мали стати відомі письменники. Довідавшись про це, усі художники несподівано вислолвили бажання самостійно написати тексти до власних картин, і я погодився на цей, здавалося б, ризикований експеримент. Ал е в результаті був вражений цими текстами-вони були чудові! Це вкотре підтвердило: щоб створити щось дійсно прекрасне, необхідне натхнення. У нашому випадку- чисте натхнення художників. Тому малюнки і тексти вийшли веселими та смішними, цікавми і захоплюючими. Вони не однобокі, не плоскі, багатогранні та неоднозначні. У них багато вимірів.
Я вважаю, що нам вдалося зробити чудовий продукт, і дуже сподіваюся, що його оцінять належним чином. Це продукт натхнення, творчості. Він пронизаний почуттям і душею. Завдяки йому видавництво перестає бути схожим на конвеєр.
Я вірю, що створюючи ось такі книги, проводячи виставки, нам вдасться зробити свій невеликий внесок у створення хоча б частини того середовища, у якому має рости вільна, розумна, мудра, поки що маленька людина-наша дитина, яка, зростаючи, буде визначати наше майбутнє. Я називаю це середовище “середовищем естетичного виховання”. Коли приходить розуміння того, що певний порядок, набір барв і слів створюють певний настрій почуттів як досвід буття, тоді людина відчуває все тонше, глибше й може перенести це у свій світ, у своє житло. Тоді вона не зможе смітити навіть у дрібницях, кидати папірці на підлогу, розкидати речі, тому що це буде зачіпати її почуття. Вона, навпаки, буде прикрашати квартиру, під”їзд, вулицю”.
Прес-служба «Ліги Культури»
Київ, 10 січня 2012 року
