В умовах системної політичної кризи, яка ще продовжує вирувати в Україні, є люди, котрі розуміють суспільні процеси не на примітивно-буденному, а на сакральному й духовному рівні. Серед них – президент «Ліги культури» Людмила Авескулова, яка поділилася своїми думками:

Як ви ставитеся до бажань людей мати сильного одного лідера, який би один помахом руки вирішував усе і хто це може бути?

Зараз маніпулюють свідомістю, мовляв, єдиний вихід  - поставити людину, яка не буде боятися, а ще краще, щоб у неї був чемоданчик і ядерна зброя.  В державі мало хто думає про захист людей і країни. А коли про людей не думають, а маніпулюють не тіпьки свідомістю, а вже і життям – це справжній цинізм, якби це непатріотично звучало. Тому що патріотизм складають патріоти – люди, живі люди.

І якщо наша влада, хоч в якійсь мірі патріотична, то вона б мала сказати: «Ми знаємо за рахунок чого все почалося, саме тому ми всі, як один, відмовляємося від владного олімпу, бо ми патріоти і хочемо зберегти країну і її людей». Це вже був би інший вимір можновладців, які взялися за щось відповідати.

Проте ми бачимо, що для цієї влади люди – це в більшості ресурс для задоволення і реалізації непомірних амбіцій. У Путіна своє безумство, а у нас – своє. Все-таки,  я б не хотіла думати, що при владі такі вже обмежені, бездушні люди.

Чи на часі зараз розбудова громадянського суспільства і чи є для цього можливості?

В Україні має відбутися громадянське суспільство. Але для того, щоб це громадянське суспільство відбулося, повинна бути для цього відповідна політична воля політиків. Не може бути, щоб громадянська свідомість змінилася, а політична – ні. Нам потрібні самодостатні, компетентні, моральні політики, відповідні до викликів часу.

Окрім гонки озброєнь, ми програємо ще й інформаційну війну з Росією. І поряд з тим існує ще й така ж війна в середині країни. Між ким і ким йде боротьба в інформаційному полі всередині України і хто не має шансів на перемогу?

На жаль, зараз відбувається інформаційна війна не лише між країнами, а й в середині країни. Коли в інформаційному полі запущений механізм інформаційної війни, будь-яка, навіть правдива, інформація не сприймається адекватно. Етичного виміру інформаційного поля в Україні – не існує. І це велика загроза для соціального імунітету нашого суспільства.

Кажуть, що має бути альтернативний лідер. Чи готові його сприймати українці і з чим він має вийти до людей?

Нам мало одного лідера. Треба, щоб було ядро людей, які здатні зробити трансформацію.  Я завжди намагалася у скрутні часи в бізнесі не просто пережити кризу, а вийти - з набуттям нових можливостей. Нам потрібно спокійно і зважено створювати і втілювати  проект розбудови країни без демагогії і дилетантства. Треба чесно сказати що ми маємо, а чого не маємо і на що ми можемо розраховувати. На моє переконання, в першу чергу, ми можемо розраховувати на самих себе, на талант і досвід кожного з нас, і на щире бажання змінити наше життя і країну на краще.

На мій погляд, Україну чекає гарне майбутнє. Хоча б тому, що вона – «бита» країна і в неї реальне розуміння несправедливості і величезний потенціал; та головне вона має народ – істинних патріотів і захисників.

Київ, 28 березня 2014 року

fb     yt