Шанування національних цінностей - це ознака духовної зрілості народу. Саме тому ми маємо знати і оберігати наші реліквії. Міжнародний Комітет Блакитного щита звернувся до ВГО «Ліга Культури» з тим, щоб разом з’ясувати де зараз знаходиться «Клейнод Мазепи» - нагрудний знак, який останній президент УНР в екзилі М. Плав’юк передав Л. Кравчуку у 1992 році. Весь час, аж до своєї смерті у 2012 році М. Плав’юк прагнув дізнатися про долю реліквії і просив своїх найближчих друзів не залишати цю справу.
Державні цінності - це ті речі, які передаються від одного голови держави до іншого, продовжуючи тяглість та показуючи спадкоємність влади. Це цінності, які зберігають за будь-яких політичних умов. Вони є реліквіями, які символізують дух і державність народу і збереження їх є першочерговим завданням кожної держави.
В Україні символами державної влади є Штандарт, Гарбова печатка, Булава та Колар Президента. Логічно було б, якби ці знаки були єдиними для всіх президентів країни і мали б свою історію, однак…
Спочатку пропонувалося вважати символами президентської влади в Україні нагрудний знак, так званий «Клейнод Мазепи», і печатку останнього глави уряду Української Народної Республіки (в еміграції) Миколи Плав'юка, після проголошення незалежності передану всенародно обраному президенту Леоніду Кравчуку. Нагрудним знаком був ажурний ланцюг з історичною реліквією - ладанкою, яка за переказами належала українському гетьману Івану Мазепі.
Клейноди (нім. Kleinod — скарб, коштовність) — відзнака, атрибути і символи військової та цивільної влади й окремих військових і цивільних урядів в Україні.
Історія «Клейноду Мазепи» дуже цікава і суперечлива. 1936 р. професор Варшавського університету, посол Української Народної Республіки (УНР) у Варшаві і міністр культури уряду УНР у екзилі Роман Степанович Смаль-Стоцький (1859 –1938) за власні кошти придбав випадково у одного знаного колекціонера мощехранительницю. За переказами, що не раз зустрічалися у спогадах діячів визвольного руху впродовж тривалого часу, належала ця річ Івану Степановичу Мазепі – гетьману Лівобережної України, князю Священної Римської імперії, кавалеру найвищої нагороди Російської імперії – ордена Андрія Первозванного і польського ордена Білого Орла. Цей мощовик Р. Смаль-Стоцький передав від себе як дарунок уряду УНР. За кошти уряду і на пожертви «українського громадянства на рідній землі і в розсіянні сущого» варшавські ювеліри виготовили оздоблення до ладанки – срібний ланцюг – колар з 20-а медальйонами. На центральному медальйоні, до нього кріпилася мощехранительниця, на срібному полі рельєфно виділялися дві загадкові літери «ΣП».
Постанова екзильного (у вигнанні) уряду УНР від 14 жовтня 1937 р., підписана Головою Ради Міністрів УНР В’ячеславом Прокоповичем, «щасливо до наших часів збережений клейнод Гетьмана Івана Мазепи» визнала «видимим знаком гідності кожночасного Голови нашої Держави».
Після Другої світової війни клейнод зберігався у Патріарха Мстислава у місті Бавнд Бруці (США, штат Нью-Джерсі), і, за традиціями минулого та подібно до того, як римські папи коронували королів, Патріарх Мстислав декорував нею президентів Української Народної Республіки при відкритті кожної сесії Української Національної Ради. Так було і під час проведення Надзвичайної сесії Української Національної Ради 10-го скликання 14 березня 1992 р., коли в останній раз клейнод Івана Мазепи офіційно було покладено на груди президента УНР в екзилі Миколи Плав’юка Патріархом Мстиславом. Сесія ухвалила історичне рішення про передачу повноважень Державного Центру УНР у екзилі Державній владі в Києві та про припинення діяльності ДЦ УНР в екзилі.
Леонід Макарович Кравчук, який отримав цей клейнод сказав: «Відзнака гетьмана Мазепи – то особлива відзнака. І, мабуть, Верховна Рада, має прийняти спеціальну ухвалу про статус цієї дорогої серцю кожного реліквії».
Однак, Верховина Рада України так і не спромоглася прийняти «спеціальну ухвалу». В «робочому порядку» його передали з кабінету Л. Кравчука до Орденської комори Адміністрації Президента України на початку липня 1994 р. Знаючи про наявність «дорогої серцю кожного реліквії», Відділ державних нагород запропонував використати клейнод гетьмана І. Мазепи під час інавгурації Президента України Л. Кучми 19 липня 1994 р, однак пропозицію відхилили. Так само відхилено дану пропозицію було й 1999 року, коли була друга інавгурація Леоніда Даниловича.
Натомість до дня інавгурації Леоніда Кучми в 1999 році створили новий комплекс Офіційних символів глави держави: нову печатку, булаву та нагрудний колар. Всі вони є ювелірними виробами найвищого рівня виконання.
Ще раз про можливе використання нагрудного клейноду І.Мазепи Управління державних нагород та геральдики Адміністрації Президента України нагадало законодавчому органу 14 січня 2005 р. Тоді було направлено до Верховної Ради України відповідного листа. У ньому йшлося про доцільність використання клейноду під час інавгурації 23 січня новообраного Президента України В.А.Ющенка разом з іншими реліквіями – булавою і прапором гетьмана Богдана Хмельницького. Цю пропозицію підтримали і вперше цей клейнод був використаний на церемонії інавгурації Президента.
Власне, це - єдиний і останній момент, коли можна було побачити унікальну реліквію. В. Янукович на своїх інавгураціях використовував нові символи влади, які були створені для другої інавгурації Л. Кучми. Доля ж «ладанки Івана Мазепи» на даний момент не відома.
Щодо походження цієї реліквії, то фахівців Національного музею Історії України провели експертизу медальйону і встановили, що медальйон-мощовик виготовлено у Центрально-Східній Європі на початку ХVІІІ ст. Матеріали і техніка – золото, лиття, гравірування із застосуванням виїмчастої емалі. Розмір мощовика – 54х43 мм, товщина – 17 мм. Він має восьмикутну форму, складається з двох коробчастих частин, які поєднуються за допомогою гачка і отвору вгорі та гвинта внизу. По периметру лицьової і зворотної площин мощовик прикрашено рамкою з рослинним орнаментом, заповненим чорною емаллю. На лицьовому боці мощовика розміщено зображення хреста з Розп’яттям за латинською традицією. Про це свідчать натуралістичність зображення, його іконографія та літери над головою Христа «I.N.R.I.» (ІСУС ІЗ НАЗАРЕТА ЦАР ІУДЕЙСЬКИЙ). Поле навколо Розп’яття заповнено емалевими паростками виноградної лози з гронами червоного кольору та листя аканту. На зворотному боці мощовика на золотому тлі, декорованому стилізованим зображенням незабудок та паростками виноградної лози з гронами, зображені знаряддя страждань Христа. В нижній частині – в центрі розміщено герб Івана Мазепи, над яким вгорі розташовано літери « І М» та «Г» внизу (Іван Мазепа – гетьман).
Якщо датування часу появи мощовика відноситься до початку ХVІІІ ст., то його особисту належність Івану Мазепі встановити остаточно неможливо. Вірогідною є версія, що мощовик був виготовлений вже після смерті І.Мазепи 22 листопада 1709 р. у Бендерах з метою увічнення пам’яті гетьмана і зберігався у соратників Мазепи або його близьких родичів. Мощовик кріпиться до ланцюга, який складається з 20-и овальних пластин-медальйонів, виготовлених зі срібла 800-ї проби. З них 19-ть медальйонів ажурних, поєднаних кільцями з прорізними зображеннями, 10-ть медальйонів мають зображення позолоченого тризуба у срібному обрамуванні, а 9-ть – перехрещених срібних мечів у позолоченому окутті. На 20-му центральному медальйоні, до якого власне і кріпиться мощовик, зображено позолочені літери «ΣП» на срібному тлі, обрамленому позолоченою пружкою. Ці загадкові літери «ΣП» є ніщо інше, як вензель... Симона Петлюри (!). У грецькому алфавіті буква «Σ» має назву «сигма» і тотожна вимові літери «С» українського алфавіту. Можливо саме це було причиною, що клейнод відмовилися використовувати для інавгурації два Президенти України.
Однак, навіть якщо ця ладанка не належала особисто Іванові Мазепі, все ж, зберігання її, як найбільшої цінності Уряду УНР в екзилі, переховування її під час Другої світової війни, освячення її патріархом, передача на зберігання та продовження функціонування вже у Незалежну державу – мрію всіх Українських гетьманів та Президентів – вже свідчить про її величезну духовну цінність для нашої держави.
Звичайно, у час, коли найпершим є питання збереження територіальної цілісності держави, мова про долю клейноду є не досить актуальною, однак, саме зараз, як ніколи раніше, гостро постає питання не тільки збереження українських національних реліквій, а й усвідомлення того, як через віки наші реліквії захищають і зберігають нас самих, нашу державність і Україну.
Саме тому ВГО «Ліга Культури» разом з Міжнародним Комітетом Блакитного Щита України буде розповідати про стан справ з культурними цінностями по всій Україні і, зокрема про долю «Клейноду Мазепи».
Прес-служба ВГО «Ліга Культури»
Київ, 05 травня 2014 року