Громадянське суспільство будується з найнижчого щабля, і кожен з нас є його розбудовником. Про те, чи реально подолати корупцію у школах, як це зробити практично і чи правда, що все залежить від громади - розповів соціальний психолог Олег Покальчук.

Чи реально сучасній українській родині жити без хабарів у сучасні школі, з такою, як є зараз медициною?

Чесно скажу – не реально, бо корупція існує скрізь. Питання в яких розмірах. Не існує країни, де не існує корупції. Заклики – подолаємо корупцію – це демагогія. Корупція – це замінник того, що робить держава - це сплачування податків в кримінальний спосіб. Є країни високотехнологічні і культурні де простіше і дешевше заплатити і щось отримати, бо там працює державна система. Коли ж держава паралізована і в неї механізм суспільних послуг або відсутній або  неефективний, то корупція розвивається. Тому зменшення впливу корупції – це посилення держави. Не треба боротися з корупцією – треба вчителю підвищити зарплату, треба школу забезпечити так, щоб у директора не було бажання брати гроші з батьків.

А от якщо дирекція просто ультимативно заявляє про те, що треба гроші, інакше не буде дітям життя, що тоді робити батькам – погоджуватися і платити? Чи не погоджуватися і переводити дитину в іншу школу?

Людей бентежить питання про корупцію, коли розмір хабара перевищує можливості гаманця. До цього всі вважають нормальним якось, щось, комусь віддячити. Тому, якщо батьки можуть об’єднатися і сказати ні, то вони це роблять. А якщо є конфлікт у колективі, коли лише одна людина каже ні – я раджу не робити цього. Зараз корупція стала нахабною і бандитською. Колектив може знайти собі раду, бо колективу бояться і Майдан це показав. А одна людина – це не воїн.

Виходить замкнуте коло: є хабарі, їх треба давати, щоб не йти проти течії. Таким чином, громадянське суспільство не реально побудувати.

Гарне майбутнє нам світить тоді, коли ми його будемо будувати індивідуально, а якщо чекати поки його побудують – то воно точно не прийде. Повторюся, що батьківські комітети – це той варіант, який може працювати. Поки кожен з нас не усвідомить, що громадянське суспільство – це не щось ефемерне, страшне і далеке – справа не зробиться. Громадянське суспільство не приходить після виборів, чи революцій. Воно – їх рушій і їхній індикатор, і все це робимо ми самі. От якщо кожен зрозуміє, що він разом з іншими може робити краще – хай стає і робить. Треба говорити з батьками, щоб вони розуміли, що можуть зменшити, подолати корупцію і вони будуть прислухатися. Зараз такий момент, коли все більше людей розуміють, що нічого чекати від держави подарунків – треба робити своє життя самому. І школа – це лише перша сходинка. Тож нехай батьки об’єднуються і стають свідомими.

Прес-служба ВГО «Ліга Культури»

Київ, 29 травня 2014 року