Проблеми наповнення та структурування інформаційного простору, його охорони протягом всього часу незалежності нашої держави були актуальними. І хоча раніше особливої уваги їм держава не надавала, все ж, громадські організації, і «Ліга Культури» у тому числі, усіляко намагалися піднімати це питання й привернути до нього увагу як громадськості, так і держави.

Адже спланована і чітка політика в інформаційному полі – це запорука державної міцності та єдності.  На жаль, сьогодні, коли інформаційне поле нашої країни знівечено пропагандою сусідньої країни, коли Схід та Крим взагалі відключені від української інформації, бачимо наслідки недалекоглядності політиків.  І все ж, впевнені, що є ще час виправити помилки.

Ще у 2008 році «Ліга Культури» проводила круглий стіл «Соціокультурний прогрес України через інформаційний простір» за участю багатьох експертів як у медіа сфері, так і в галузі психології. Тоді на ньому піднімалися і були випрацьовані цікаві та важливі речі, які, у разі прийняття їх до виконання державою, були б підґрунтям до інформаційної безпеки країни. Тому ми актуалізуємо ці тези.

Потрібно не вводити цензуру, а критерії, щоб відділити сміттєву інформації від інформації культурної

Олена Ліщинська, доктор психологічних наук, голова експертної ради ВГО «Ліга Культури»: Сьогодні можна вводити таке поняття як «сміттєва» інформація, інформація, яка засмічує, інформаційний бруд. Виникає проблема не з тим, щоб вводити цензуру, а з тим, щоб вводити критерії і відділити сміттєву інформації від інформації культурної.
Явища, які деструктивно впливають на психіку людини: 1) відкрита брехня, яка ллється з потужного інформаційного джерела, це шкідливо впливає насамперед на психіку дітей і молоді; 2) лозунги з алогічними висновками; 3) концентрація людей на задоволення; така реклама, наприклад, сприяє поширенню залежності; індукції страхів; торжеству несправедливості; 4) іноді, коли автор хоче показати глибину переживань якоїсь людини, а особливо, коли це людина-злочинець, то екран легітимізує це явище. Загалом, будь-яке явище, показане по телевізору – легітимізує це явище, і люди сприймають це як потрібно.
Майже половина співвітчизників мають такі проблеми – інфантильність, тривожність, тоталітарні настанови, агресивність, що не дозволяє адекватно сприймати будь-яку іншу інформацію.
В культурі є цілий ряд табу, коли не кожен може розуміти чому, але поводится згідно із правилами. Тому не треба розвінчувати всі табу, переживати всю повноту безладу для того, щоб зрозуміти, що воно справді не годиться… Із того, що ми отримуємо в спадок від наших предків, не все є застарілими архаїзмами і існують певні корисні речі, які не треба перевіряти. Треба працювати на доробок, а не перевіряти. Ми живемо не для того, щоб дискредитувати все, що було, і починати будувати свій світ.
Володимир Куєвда, етнопсихолог, етнограф, педагог та громадський діяч:
Кілька позицій із проміжних цілей, що планується зробити з людиною в процесі ведення інформаційної війни:
- різке протиставлення інтересів держави і прав людини. Ми знаємо все, про права людини, тільки про інтереси народу нічого не знаємо;
- нігілізм у ставленні до закону;
- зневажливе ставлення до праці;
- повний зсув моральних орієнтирів: ми не знаємо що робити, куди бігти, що гарне, що погане;
- презирливе ставлення до патріотизму;
- забуття минулого як ознака політкоректності, мовляв, навіщо ворушити минуле, будьте толерантними до минулого, закликають нас;
- романтизація кримінального способу життя;
- звикання до непристойності та вульгарності;
- природність неуцтва.
Таким чином, те, що діється сьогодні в інформаційному просторі України, це не хаос – а системна акція, яка має конкретні цілі – неоколонізація і вона починається з інформаційного простору, оскільки інформація – це влада.
Лідія Буцька, голова Всеукраїнської асоціації споживачів інформації:
Головною темою новин стають трагедії. Що відбувається, коли людина отримує таку інформацію? Оскільки перша інформація йде негативною, то і вся інша, яка йде за нею, сприймається як вибух. Відмічено, що діти, які часто переглядають жахи, позбавляються частини своїх найважливіших інтересів і функцій, їх емоційне життя збіднюється, що призводить до ранньої й односторонньої інтелектуалізації психіки. Результати низки досліджень, проведених в США, свідчать, що телепередачі, фільми, що містять акти насильства, є причиною 15-30% актів насильства, що здійснюються в реальному житті. До реалізації телеагресії особливо схильні діти і підлітки. Телебачення негативно впливає і на моральність – наприклад, 90% статевих зв’язків, показаних на телеекрані, не знаходяться в шлюбі. Глядач в Україні кожні 16 хвилин може бачити сцени насильства. У прайм-тайм – з 19 по 23 годину цей проміжок зменшується до 12 хвилин, в Росії цей показник складає 15 і 10хвилин, в США – 15 і 6.
Граючи на таких негативних проявах людської психіки як цікавість, заздрість, ревнощі, страх, агресія, зарозумілість, жадання влади, руйнують психіку глядача. Оскільки нічого, крім психологічної порожнечі, безвиході і злості не несуть.
Сучасний інформаційний простір проводить чужу українській свідомості ідеологію, створює небезпечні для суспільства мотивації вести нездоровий спосіб життя. Споживач на сьогодні немає впливу на інформаційний простір. Нам завідомо пропонуються руйнівні, небезпечні для здоров’я товари і технології. Наш сучасний інформаційний простір – є агресивно-провокуючим, нав’язливим, надає брехливу інформацію, маніпулює підсвідомим бажанням низького духовного рівня.

Прес-служба ВГО «Ліга Культури»

Київ, 26 червня 2014 року