Анатолій Герасимчук - головний редактор газети "UАргумент" на Донеччині, через проукраїнську позицію та численні погрози змушений був виїхати з регіону, однак зіштовхнувся з не менш принизливими викликами. Про це - далі

Так трапилося, що після багаточисельних погроз розправи я був змушений виїхати з Донеччини. Нікуди не звертався ні за статусом біженця, ні за допомогою – бо хто мені поверне мою роботу й моє житло?

Приїхав на батьківщину – туди, куди приїжджаю щонайменше по два рази на рік. Але виявилося, що зараз усе не так. Крики про те, щоби я, як колишній військовий, їхав у Донецьк воювати проти сепаратистів, перший раз я почув від одного п'яного односельчанина. Не став особливо реагувати.

Але коли практично те саме в розмові з моїм родичем заявила голова сільської ради, тобто представник влади, я змушений публічно звернутися до моїх земляків – з поясненнями, чому з Донбасу виїжджають люди, і чому вони не беруть у руки зброї захищати ту землю, де живуть їхні сім'ї.

Питання перше: з ким воювати, кого вбивати?

А вбивати треба таких же мешканців Донбасу, своїх сусідів, своїх колег по роботі. Тому що зі зброєю в руках до лав ДНР і ЛНР стали в основному громадяни України. Саме таке завдання було поставлене організаторами відокремлення Донбасу й так званої "Новоросії" від України – шукати добровольців із числа корінних мешканців України.

Так, серед керівного складу є багато громадян Росії, чимало їх і серед рядових бійців. Але не менше двох третин – то таки місцеві жителі. Хтось за "русский мир", хтось одурений, хтось куплений, хтось наляканий.

Наляканий розтиражованими українськими ЗМІ відеокадрами львівського "Беркуту" на колінах, волинського губернатора в наручниках, Сашка Білого з автоматом і ножем. І це все – під акомпанемент страшилок про "Правий сектор" і бандерівців від місцевої влади, яка там представлена виключно Партією регіонів, комуністами й вітренковцями.

Так от. Ну, піду я й уб'ю того ідейного чи заляканого сусіда чи колегу.

А далі що?!..

Питання друге: а де я візьму зброю? І чому я повинен брати зброю, якщо я плачу податки на утримання силових структур, зобов'язаних мене захищати?

Тридцять три тисячі працівників СБУ – де вони? Що вони робили, коли відкрито, через соціальну мережу йшла підготовка до утворення ДНР і ЛНР і мобілізація людей?

Двісті двадцять тисяч працівників міліції, не рахуючи ВВ – де вони й що вони роблять?

Де чотири тисячі "Беркуту" з "Соколом"? Де всілякі грізні "Альфи" з "Грифонами", коршунами, тиграми, барсами та іншими "звірами"?

Де, урешті решт, двісті тисяч армії – включаючи всіх тих миротворців із величезними пільгами, орденами й заслугами, хто в складі різних контингентів пройшов через Косово, Ліван, Ірак, Ліберію, Конго, Афганістан у 2007-му, Кот-д'Івуар у 2010-му та інші?

Ті, хто пройшов антитерористичні навчання у військах ООН і НАТО на території багатьох країн світу – де вони сьогодні? Хтось чув хоч одне слово про тих безіменних заслужених наших захисників?

Чому ж гинуть у лісовій посадці під Волновахою прості необстріляні хлопці з наших сіл?

Але й мене сьогодні посилають у ту посадку.

Для чого?!..

Ту війну можна було би давно закінчити – ліквідувавши організаторів і фінансистів. Але хтось хоче людської крові – ріки крові.

І замість того, щоб змусити міліцію й усілякі спецслужби виконувати свої прямі обов'язки по наведенню порядку в країні, а прикордонну службу змусити контролювати кордон – посилають на убой мобілізованих у різні "гвардії" і батальйони вчителів, фермерів і вчорашніх школярів.

Ті, хто живе в Донецьку, бачать і знають, на кого і як працює міліція й усі інші силові структури. Тому багато людей, особливо які є вихідцями із Західної України, і які підпадають під фактично етнічні чистки, змушені кидати житло й роботу й виїжджати з Донбасу.

Сьогодні української держави в Донецьку нема. Хіба я в тому винуватий?

То за що я повинен зараз отримувати образи й приниження?


Анатолій Герасимчук

Детальніше дивіться тут http://www.pravda.com.ua/columns/2014/07/13/7031681/

Прес-служба ВГО «Ліга Культури»

Київ, 30 липня 2014 року

fb     yt

Ми використовуємо файли cookie для покращення роботи сайту та оцінки використання його вмісту. Залишаючись на сайті Ліги Культури, Ви тим самим даєте згоду на використання нами файлів cookie.
Ok