Вона народилася в Дружківці на Донеччині, навчалася в Краматорську. За освітою – економіст. Вже 10 років, як переїхала до Києва, і тепер тут допомагає тим, хто втік із зони бойових дій. Про те, чому від держави волонтери і ті, хто шукає прихистку не отримують допомоги, де знаходять ресурси і куди можна звернутися розповіла волонтерка Оксана Сухорукова.
Чому ви почали займатися волонтерством, допомагати переселенцям? Тому що ви народилися на Донеччині, чи є інша причина?
Спочатку до мене із зони АТО почали приїжджати друзі та родичі. Я розселяла їх у моєму будинку та у друзів. Потім друзі почали питати як довго ці люди ще будуть жити, бо тиждень-два можна потерпіти чужу людину в своїй квартирі, але ж далі.. І я почала шукати виходи, державні програми, зателефонувала на урядову гарчу лінію та в КМДА, попросила письмово мені відповісти на моє питання.
І в той же день мені зателефонувала жінка і спитала, чи я займаюся поселенням. Я відповіла, що ні, вона розплакалася і кинула слухавку. Я її одразу ж набрала. Це були дівчата з Красного Луча, я заспокоїла їх і вирішила допомогти. Так почалася моя волонтерська діяльність щодо переселенців. Телефон мій цим людям надали в КМДА, сказали, що я займаюся поселенням. Сьогодні ці дівчата з Красного Луча активно допомагають не лише переселенцям, а й нашим бійцям в зоні АТО.
А що вам в КМДА відповіли? Сказали куди звертатися за допомогою?
Відповіли, що є гаряча урядова лінія – телефонуйте туди.
Але ваш телефон дали переселенцям…
Так. А зараз я вже не знаю хто його дає, кому, але люди постійно телефонують.
Чого найбільше зараз потребують переселенці?
Уваги і від людей, і від держави, бо її не дуже багато. Вони потребують житла і найнеобхіднішого. Дуже часто вони приїжджають у тому, у чому були. Буває, що люди приїздять з пораненнями і ми одразу ж надаємо їм медичну допомогу. Вони потребують речей, їжі, засобів особистої гігієни, памперсів. Це ми все збираємо на складах: у другому Дрімтауні і на Фролівській 9/11 на Подолі. Туди можуть бажаючі принести речі а всі, кому треба, можуть прийти і взяти. Бо бувають люди приїздять і кажуть, що вони вже три дні на вокзалі, нічого не знають – дайте хоч що не будь. А був випадок, що приїхали люди і попросили їсти, а у нас була лише капуста і варення. Вони були раді і цьому.
Чи допомагають вам релігійні організації?
Серед волонтерів є і мусульмани, і православні, і католики, взагалі, для нас немає значення якої ти віри, але дуже допомагають протестанти.
А де ви шукаєте житло?
Я навіть не можу відповісти на питання де ми беремо гроші, де знаходимо житло. Коли починаєш цим займатися, знаєш людей, які займаються поселенням, знаєш телефони голів адміністрацій. Дуже привітна Іванківська адміністрація Київської області і її голова. Вони надають будинки. У них є лікарня, вони зробили там ремонт і надають цю площу біженцям. Прості люди пишуть, що готові надати житло біженцям. До того ж, зараз люди з Краматорська і Слов’янська повертаються додому, а на їхні місця заїжджають переселенці з Луганська та Донецька. Не знаю як, але ця допомога знаходиться.
А є такі люди, що не хочуть повертатися і залишаються?
Мабуть є, я ж не можу підійти до кожного і питати звідки він. Але я розумію, що сьогодні Слов’янськ – це не той, який був півроку тому. Там немає світла, немає води, є будинки, які не придатні до життя. Є ті, хто тут знайшов роботу і знімають вже самі житло.
Ваші сини вам також допомагають. Розкажіть про них і що вони роблять?
Це - Денис та Андрій, їм 19 і 20 років. Вони щодня чергують на складі на Фролівській, розбирають речі, віддають. Взагалі, дуже багато волонтерів, які допомагають на складі, але мої хлопці там працюють щоденно. Звичайно, як почнеться навчання, це буде вже не таке завантаження, але все одно вони будуть допомагати.
Але у нас є волонтери не лише з Києва. З Кременчука приїхала жінка, яка взяла відпустку для того, щоб допомагати переселенцям. Ми співпрацюємо з переселенцями інших міст. Адже Київ – велике місто і у нас є багато тих речей, які потрібні іншим, а у нас їх багато. Тому пересилаємо речі в Запоріжжя, Полтаву, Івано-Франківськ та інші міста.
Чи підуть діти переселенців у садки і школи 1 вересня тут?
Звичайно, є лише проблеми по деяким поселенням, оскільки вони літні і там нема поблизу школи, але ми це вирішуємо і збираємо дітей до школи.
Розкажіть, куди, за якими телефонами звертатися і тим, хто може допомогти і тим, хто потребує.
У фейсбуці була створена сторінка «Ескадрони добра», Заходьте туди, залишайте свої повідомлення і ми вам одразу допоможемо. Є телефони 0662562739, 0937241099, 0972169434.
Прес-служба ВГО «Ліга Культури»
Київ, 1 вересня 2014 року
