Чи вірите ви, що мир у країні можна налагодити лише миром, мирним планом, чи, все-таки, без зброї тут не обійтися?

Немає такої  конфліктної ситуації, яка б вирішувалася тільки через руйнування. Але для цього мають бути такі особистості, які були би авторитетами для всієї нації і мали би дар переконання і миролюбства, бо мирний план – це абсолютна довіра і відповідальність з обох боків. Зрозуміло, що мир потрібен всім, але, на жаль, не кожен з тих, хто потребує миру зовнішнього, ладен  його тримати із середини, а головне, мати його в душі.

Ідея Арсеналу миру в Україні народилася відразу, коли країна відмовилася від ядерної зброї. Тоді Президента Кравчука звинувачували у тому, що, мовляв, він відмовився від нашого захисту, здав нашу країну. І Леонід Макарович, можливо, не зміг переконати, що безядерність – це і  є наша зброя. Це наша унікальність. Нажаль, ще й до цього часу всі звикли, що мир може бути лише зі зброєю.  Але ж за таких умов ніхто не розглядає потенціал самої нації, чим вона унікальна ще, якою зброєю, крім зовнішньої, вона володіє.

Проте я впевнена, що сила духу українців настільки потужна, що, коли вона свідомо об’єднується, її не можна знищити жодною зброєю. Але, щоб це зрозуміти, потрібен час, адже на сьогодні людство живе за принципом: хочеш миру – готуйся до війни. Хоча сьогодні, на щастя, на планеті стратегічним є прагнення миру, яке осмислюється та узаконюється людством і впевнено поширюється.

Прес-служба ВГО «Ліга Культури»

Київ, 20 жовтня 2014 року