Сьогодення, як ніколи,потребує визначних культурних подій. Однією з таких подій є ювілейна міжнародна виставка “Україно,флюїди життя і любові народам світу посилай” знаної мисткині, народної художниці України Людмили Іванівни Мєшкової.
Війна фокусує вічні життєстверджуючі цінності людства, які вкрай необхідні для зміцнення і перемоги духу над смертю. Саме такою змістовністю сповнені мистецькі шедеври української художниці Людмили Іванівни Мєшкової. Її творчість розкриває глибини української душі і ментальності – миролюбства, доброзичливості, вдячності.
Художник – це завжди посередник між Вічністю і людиною, йому дано відчувати і знати більше, він долучений до таїнства на ім’я Мистецтво. Але ж і відповідальність у митця перед Богом і людьми подвійна – кому більше дано, на тому і тягар важчий. Саме такою долученою до краси і світу істини, до величі земної краси і нескінченості Всесвіту стала Людмила Мєшкова.
Людмила Іванівна Мєшкова – народна художниця України. Народилась 1938 року в с. Великі Сорочинці на Полтавщині в сім’ї агронома. В 1962 році закінчила архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту. Як архітектор починала роботу в Софійському заповіднику. З 1964 року працювала в експериментальній майстерні керамістів інституту Київ ЗНДІЕП. Майстерню очолювала Ніна Іванівна Федорова, фахівець високої культури та великого таланту. Саме співпраця з Ніною Федоровою стала поворотним моментом на творчому шляху мисткині, а мистецтво кераміки – справою її життя.
Людмила Мєшкова відома в Україні та далеко за її межами як художниця-кераміст, автор і засновниця нового напрямку в образотворчому мистецтві – керамічного живопису.
Це «вічний живопис». Він ніколи не втратить барв. Хто знає, можливо через тисячоліття він розповідатиме нащадкам про нашу добу?
Інші світи і виміри, які творить Людмила Мєшкова, захоплюють своєю чистотою, самобутністю та глибокою духовністю.
Людмила Іванівна – тонкий майстер. Для її масштабних і камерних панно характерні злагодженість і стрімкість кольорової палітри. Керамічні картини ніби дихають, прозорі напівтони фарб бринять, випромінюючи світло і тепло. Добро, надія, віра – головні теми в творчості мисткині. І тому її роботи співзвучні людям, які здатні думати, відчувати та співчувати. Гармонійна єдність розуму та краси – провідна мелодія творів художниці.
В 1985 році Людмила Мєшкова перемогла у Міжнародному конкурсі оформлення холу штаб-квартири ЮНЕСКО в Парижі. Керамічне панно загальною площею 55 квадратних метрів має поетичну назву «Земле, флюїди життя і розквіту світам Всесвіту посилай…» Головна ідея твору – донести людству думку про відповідальність за збереження земної краси і життя.
З інтерв‘ю Людмили Мєшкової:
«Працювала я два роки,не піднімаючи голови. Я постійно переробляла окремі фрагменти панно, щоб спромогтися передати рухливість природи через керамічний живопис. І панно почало «дихати», випромінюючи свої флюїди.
Взагалі, кераміка мене завжди дивувала і вражала. Вона неймовірно бавиться світлом, змінює барви і відтінки, захоплює своєю мінливістю, створюючи кожного разу динамічне сприйняття. Ці властивості кераміки я використовую в своїх живописних керамічних творах.
Те, що я роблю це моє життя, моя суть».
Ліга Культури розпочала підготовку ювілейного проекту.
Всіх бажаючих запрошуємо долучатися до співпраці.
Прес-служба ВГО "Ліга Культури"