Хід подій в Україні свідчить про те, що діюча нині влада не криючись взяла курс на руйнування самоідентичності української політичної нації, до складу якої входять не тільки етнічні українці, але й етнічні росіяни, кримці, євреї, білоруси, молдовани, вірмени, болгари і представники ще кількох десятків національностей , які проживають на території багатонаціональної України. Змінено керівництво Інституту національної пам’яті, в ефірах телебачення і радіо все частіше звучить мова іноземної держави, вищі посадові особи країни під час зустрічей з бійцями Збройних сил України уникають вживати традиційне (до того ж, закріплене законом) військове вітання «Слава Україні!», а глава держави у новорічному привітанні заявляє, що «неважливо, чиїми іменами названо вулиці та пам’ятники».
Виправлення речей починається з виправлення імен, - казав Конфуцій ще дві з половиною тисячі років тому. При всій, здавалося б, не першочерговій актуальності, назви вулиць, мова засобів масової інформації, церква, національне (не плутати з етнічним) мистецтво, історичні особистості, яких увіковічнено в мармурі чи бронзі, державні символи – все це має величезне значення. Адже саме це є основою національно-культурного і ментального простору будь-якої держави у світі, саме це визначає, яким шляхом іде суспільство, а з ним і держава – шляхом власної ідентичності, свободи і демократії, або назад під повний патронат імперії. Тож й не дивує, що фраза «Яка різниця, якою мовою?» здебільшого звучить російською. Стратегія культурного і ментального поглинення сусідів з давніх часів практикувалась Москвою, сучасна Росія, модернізувавши її, віртуозно застосовує її й по сьогодні.
Що це, як не спроба розвернути Україну в бік пострадянського (читай, російського) соціо-культурного і, головне, ментального простору? Що це, як не демонстративна відмова від української державної самоідентифікації? Як інакше можна зрозуміти вітання з новорічними святами Верховного головнокомандувача Збройними силами України главі держави-агресора і відсутність будь-якого вітання українським воякам? Ці та інші питання потребують негайних прямих відповідей. Адже їх ціна надзвичайно висока для української політичної нації.
Віктор Кисельов, експерт Ліги Культури
