Експерт «Ліги Культури»

Сучасний український філософ, академік Національної академії наук України, Заслужений діяч науки і техніки, доктор філософських наук, професор, педагог, фахівець у галузі культурології, логіки та методології науки, історії української культури, директор Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України

«Мирослав Володимирович – лицар істини і моральності. Своєю громадсько-політичною і публіцистичною діяльністю він активно сприяє утвердженню демократичних цінностей і традицій у житті нашої держави, становленню та розвитку громадянського суспільства, позитивно впливає на формування конструктивної громадської думки в країні».

П.Ф.Йолон,
автор бібліографічного покажчика
«Вчені національної академії наук України:
Мирослав Володимирович Попович»

Народився 12 квітня 1930 року в м.Житомирі. Початкову освіту здобув в Ізяславській СШ № 1. 1953 року закінчив філософський факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка й упродовж трьох років працював директором середньої школи в с. Золотий Потік на Тернопільщині. У 1956 році вступив до аспірантури Інституту філософії АН України і відтоді все життя залишається його працівником. Тут він захищає кандидатську дисертацію «Ірраціоналізм у сучасній французькій філософії» (1960) і докторську дисертацію «Філософський аналіз мови науки» (1966). З 1969 року Мирослав Володимирович — завідувач відділу логіки і методології науки, а з 2001 — директор Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. У 1992 році Мирослав Попович обраний членом-кореспондентом, у 2003 — академіком НАН України. 15 жовтня 2009 удостоєний звання «Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка». Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».

Нагороди:

Орден «За заслуги» ІІІ ст. (11.1996)
Орден «За інтелектуальну відвагу» (2002)
Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (04.2005)
Орден Почесного легіону (2005, Франція)
Лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (2001)
Золота медаль імені В. І. Вернадського Національної академії наук України (2007).

З роздумів Мирослава Володимировича:

«Мені здається, що трагедія українського, російського та інших пострадянських народів не лише в тому, що ми стали погано жити, але біда полягає ще й у тому, що нові політичні конфігурації, які прийшли на зміну, демонстративно аморальні».
«Демократичні цінності — не привиди, не міфи і не вигадки хитрих політиканів. Відмова від них не просто збіднює життя і позбавляє його смислу. Вона неефективна і коштує надто дорого».
«Якщо людям все рівно, що таке добро і що таке зло, то це кінець людського достойного існування. І загибель роду людського не означає, що зверху буде зло. Якщо люди будуть розрізняти, де зло, де добро, то тоді ми ще живі. А якщо їм все рівно, і якщо там, що не приймається зверху, все ковтається знизу, то тоді дійсно це вже суспільство мертвіє».

Мирослав Володимирович - автор понад 100 наукових праць, присвячених проблемам логіки, методології та філософії науки, філософії й історії культури. Серед них монографії:


«О философском анализе языка науки» (1966),
«Логіка і наукове пізнання» (1971),
«Философские вопросы семантики» (1975),
«Очерк истории логических идей в культурно-историческом контексте» (1979),
«Григорій Сковорода» (1984, у співавторстві),
«Мировозрение древних словян» (1985),
«Микола Гоголь» (1989),
«Україна і Європа: праві і ліві» (1996),
«Раціональність і виміри людського буття» (1997),
«Червоне століття» (2005),
«Бути людиною» (2011)

Великий суспільний резонанс мала фундаментальна праця Мирослава Володимировича «Нариси історії української культури» (1999), яка витримала два видання. В 2001 році вона була удостоєна Національної премії України імені Тараса Шевченка. В книзі зображено процес розвитку української культури від найдавніших часів до сьогодення на фоні індоєвропейської та слов’янської міфології.

fb     yt

Ми використовуємо файли cookie для покращення роботи сайту та оцінки використання його вмісту. Залишаючись на сайті Ліги Культури, Ви тим самим даєте згоду на використання нами файлів cookie.
Ok