Експерт «Ліги Культури».

Доктор психологічних наук,  автор 56 наукових та публіцистичних праць. 

Співпраця з «Лігою Культури» розпочалась у травні 2007 року.

«Для мене творчість – це запорука психічного та фізичного здоров’я людини. Цінним є все,

що сприяє якісному розвитку людської сутності. Виходить, що це людина і її життя».

З інтерв’ю з Оленою Альбертівною

Народилася 30 березня 1961 у м. Кам'янець-Подільський. Закінчила Кам'янець-Подільський педагогічний інститут за спеціальністю математика і фізика, а потім аспірантуру НДІ Психології України ім. Костюка. В березні 2010 захистила докторську дисертацію з психології.

Громадська діяльність здійснюється у формі експертних виступів у ЗМІ:

з 2006 року коментарі пані Ліщинської щодо резонансних суспільних подій друкують газети «День», «Демократична Україна», «Фокус», «Киевские ведомости»;

у якості експерта із різних питань громадянського суспільства пані Ліщинську запрошують на радіопрограми «Ера», «Свобода», «Культура».

Олена Альбертівна, в першу чергу, з вдячністю називає своїми вчителями наукових керівників дисертацій, професорів Ю.З Гільбуха і В.П.Казміренка.  

В інтерв’ю газеті «День» від 18 квітня 2009 року на запитання кореспондента «Що дає віра? Як можна грамотно донести дітям вчення про Бога, виховати їх? Чи можуть зробити це уроки християнської етики?» Олена Альбертівна розмірковує:
 

«Принцип освіти має бути світським. Я аналізувала підручники молодшої школи з української літератури й повинна сказати, що у зібраних оповіданнях дуже гарно відображено етику стосунків. Тому що етика формується не завдяки слову «етика», а непрямими шляхами – підведенням дітей до певних виборів, проблемних ситуацій. Крім того, є сім’я, є традиція, культура, до яких дитина належить. Батьки, наприклад, перед Великоднем печуть паску, прибирають, до роботи залучається й дитина. В цьому немає релігійності. Основне – адекватна соціальність, тобто, якщо людина вихована зі здоровою громадянською позицією, то це вже є підвалиною для майбутньої високої духовності. Все робиться поступово. Духовність – це найскладніша річ, і просто говорити про неї – профанація. Духовність базується на особистісній зрілості, а та – на почутті відповідальності, співчутті, пошуку справедливих рішень. Релігійність формується як елемент культури, до якої залучається дитина. Головне – сформувати в дитині людяність: виховання поважного ставлення до інших, розуміння того, що кожна людина має свою цінність та гідність. Дітей виховує не те, що ми говоримо, а те, що робимо. Таким чином діти виростають схожими на нас. Тому, якщо ти сам не є релігійним, але хочеш, щоб такою була дитина, бо думаєш, що це краще, нічого не вийде... Важливо розуміти, що якщо в радянські часи людина була ідеологічним ресурсом для надзавдань, нині домінуючими стали цінності бізнесу та економіки – людина може стати гвинтиком у економічних процесах. Але ці процеси є вторинними. Первинною ж є людина зі своєю духовністю. Розвиток людини – в її проявах людяності, а не в обслуговуванні певних ідей. Територія людської душі й наших стосунків – це те, що не можна купити-продати. Релігія ж покликана оберігати цю сторону людського життя».

Корисні посилання на праці Олени Альбертівни:
Культова психічна залежність особистості: передумови, чинники, механізми. – К.  – Друк ТОВ “Легко інк”, 2008. – 266 с.(монографія).
Соціально-психологічні параметри і критерії визначення деструктивних впливів у спільноті та на спільноту //Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави / За заг. ред. М.М.Слюсаревського. – 2008. – Вип. 7. – К.,– С.238–248.
Якість психосоціального простору, як передумова безпеки спільноти // Соціальна психологія. – 2007. – Спец. вип. – С. 136–142.
Модель здорової соціальної взаємодії в інформаційному просторі // Соціальна психологія. – 2005. – № 6. – С.105–111.
Особистість та позаособистісні феномени психіки // Соціальна психологія. – 2008. – № 5.– С.14–22.