Cоціокультурний прогрес українського суспільства на основі ідеології людяності.

  • сприяння гармонійному розвитку особистості;
  • сприяння гуманістичному розвитку суспільства;
  • забезпечення розвитку організації;
  • набуття громадянських компетенцій;
  • формування, реалізація і підтримка проектів, спрямованих на розбудову громадянського суспільства в Україні.

Детальніше >>>

МИ Є ті, хто:

  • може ясно сформулювати свою мрію про майбутнє України і Світу одним реченням без частки «не»;
  • чітко уявляє, в якому суспільстві хотів би жити, та хоче і знає, як перетворювати сучасне суспільство;
  • в будь-якій ситуації першим завжди задається питанням «Що робити», а не «Хто винен».

Детальніше >>>

 

 

«Всі Ми» –  відкритий комунікативний ресурс, спрямований на розгортання конструктивного суспільного спілкування. Це реальна форма продуктивного зворотного зв’язку для тих різнофахових наукових спеціалістів, вчених, аналітиків, експертів, представників громадськості, котрі відчувають сьогодні гостру внутрішню потребу в обміні добірної інформації, популяризації власних суспільнокорисних напрацювань, налагодженні резонансних партнерських взаємин. 

Перейти >>>

 

СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПРОГРЕС УКРАЇНИ

Сприяння вирішенню проблем інформаційного простору.

ТВОРЧА ЛЮДЯНА ОСОБИСТІСТЬ – РУШІЙ ІСТИННОГО ПРОГРЕСУ

Представлння видатних, але маловідомих широкому загалу україниських особистстей

ВСЕУКРАЇНСЬКА СУСПІЛЬНА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА МЕРЕЖА «ВСІ МИ»

Загальнодоступний майдачник для пошуку і творення нових ідей.

Детальніше >>>

Час вироку

Час на очікування справедливого міжнародного покарання вичерпаний.

Час виносити свій вирок, вирок українського народу сучасним варварам.

Про агонію

Як би цей потворний, мерзенний путінізм не скаженів – це вже агонія. Це кінець рашистського варварства, як суті росії, варварства в істотному розумінні цього явища, яке завжди існувало і існує за рахунок захоплення та привласнення територій і ресурсів, ненаситної жаги домінування та зверхності.

 Експерт «Ліги Культури»

Доктор мистецтвознавства, професор кафедри теорії та історії мистецтва Національної Академії образотворчого мистецтва і архітектури України, заступник директора Національного художнього музею України з наукової роботи, авторка наукових публікацій в українських, російських, польських, чеських, німецьких, американських виданнях, учасниця міжнародних конференцій (Гарвард, Прага, Москва).

«Творчістю є саме життя. Через красу в реальному світі наочно проявляє себе невидиме істина або Бог, Вище. Відкривати красу, дарувати ці відкриття іншим – тим примножується світло в душі і світло в оточуючому світі».

З інтерв’ю з Ольгою Андріївною

Народилася в 1961 році в  м. Чебаркуль Челябинської області. Закінчила факультет теорії та історії мистецтва Київського державного художнього інституту, за фахом – мистецтвознавець.

Найважливіші у фаховому відношенні дати:

1993 р.  член Національної спілки художників України;
1996 р.  кандидат мистецтвознавства;
2001 р.  доцент кафедри теорії та історії мистецтва;
2002 р.  Президент Української секції Міжнародної асоціації арт-критиків АІСА (ЮНЕСКО);
2008 р.  доктор мистецтвознавства;
2010 р.  професор кафедри теорії та історії мистецтва.

Своїми вчителями називає Анну Заварову, кандидата мистецтвознавства, професора, Людмилу Міляєву, доктора мистецтвознавства, професора, Людмилу Авескулову, Президента «Ліги Культури».

Найбільшою нагородою для Ольги Андріївни є любов її студентів до мистецтва.

З роздумів Ольги Андріївни:

«У мистецтві були сконденсовані духовні зусилля людей різних часів і країн, і цей могутній шар є зримою «ноосферою», до якої можна доторкнутися і відчути живий імпульс. Пізнання історії мистецтва – це прекрасний шлях «розширення свідомості», можливість змінити саму якість життя. Минулі і сучасні культури, різноманітні цінності, різні коди світобачення, форми краси стають твоїми власними, наповнюють тебе гострою свіжістю сприйняття світу, новими вимірами любові. Це нескінченна подорож у справжньому, яке не має «кінцевого строку реалізації». Мистецтво кличе до безпосереднього спілкування – у різні країни, музеї, у виставкові зали відбірних імпрез. А потім ти відчуваєш мистецтво у всьому, що є навколо тебе, тотально...»

Корисні посилання:

наукові монографії:
Українська книжкова обкладинка першої третини ХХ століття. - К.: Політехніка, 2005.
-124 с.
Українська графіка першої третини ХХ століття. – К.: Грані-Т, 2006. – 240 с.
Graphein графіки: нариси з історії української графіки ХХ ст. – К.: Грані-Т, 2007. – 168 с.
Михаил Степанович Ткаченко. – К.: Корнерс, 2010. – 318 с.

fb     yt