Cоціокультурний прогрес українського суспільства на основі ідеології людяності.

  • сприяння гармонійному розвитку особистості;
  • сприяння гуманістичному розвитку суспільства;
  • забезпечення розвитку організації;
  • набуття громадянських компетенцій;
  • формування, реалізація і підтримка проектів, спрямованих на розбудову громадянського суспільства в Україні.

Детальніше >>>

МИ Є ті, хто:

  • може ясно сформулювати свою мрію про майбутнє України і Світу одним реченням без частки «не»;
  • чітко уявляє, в якому суспільстві хотів би жити, та хоче і знає, як перетворювати сучасне суспільство;
  • в будь-якій ситуації першим завжди задається питанням «Що робити», а не «Хто винен».

Детальніше >>>

 

 

«Всі Ми» –  відкритий комунікативний ресурс, спрямований на розгортання конструктивного суспільного спілкування. Це реальна форма продуктивного зворотного зв’язку для тих різнофахових наукових спеціалістів, вчених, аналітиків, експертів, представників громадськості, котрі відчувають сьогодні гостру внутрішню потребу в обміні добірної інформації, популяризації власних суспільнокорисних напрацювань, налагодженні резонансних партнерських взаємин. 

Перейти >>>

 

СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПРОГРЕС УКРАЇНИ

Сприяння вирішенню проблем інформаційного простору.

ТВОРЧА ЛЮДЯНА ОСОБИСТІСТЬ – РУШІЙ ІСТИННОГО ПРОГРЕСУ

Представлння видатних, але маловідомих широкому загалу україниських особистстей

ВСЕУКРАЇНСЬКА СУСПІЛЬНА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА МЕРЕЖА «ВСІ МИ»

Загальнодоступний майдачник для пошуку і творення нових ідей.

Детальніше >>>

Час вироку

Час на очікування справедливого міжнародного покарання вичерпаний.

Час виносити свій вирок, вирок українського народу сучасним варварам.

Про агонію

Як би цей потворний, мерзенний путінізм не скаженів – це вже агонія. Це кінець рашистського варварства, як суті росії, варварства в істотному розумінні цього явища, яке завжди існувало і існує за рахунок захоплення та привласнення територій і ресурсів, ненаситної жаги домінування та зверхності.

 Експерт «Ліги Культури»

Доктор філософських наук, професор, Голова правління Товариства «Знання» України.

Автор наукових та науково-популярних робіт з проблем когнітології, філософії освіти, соціології знання, громадської думки: «Громадська думка та вибори» (1989), «Формування громадської думки» (1990), «Розвиток просвітництва в Україні» (2001), «Знання як стратегічний ресурс суспільних трансформацій» (2002), «Знання: традиція та сучасність», «Біблія і сучасна наука» (2005).

З роздумів Василя Івановича:

«Сучасне переосмислення історії розвитку людства спонукає трактувати його як історію поширення знань. При цьому йдеться насамперед про поширення знань наукових – тобто таких, які спираються на факти, достовірну інформацію та її осмислення, узагальнюють людський досвід та здобутки культури. Нині ми говоримо про нову роль знання як стратегічного ресурсу суспільства.

Нова роль знання полягає не лише в тому, що воно нині виступає стратегічним ресурсом, а й у тому, що стає безпосереднім джерелом енергії. Адже знання – це інформація, яка є імпульсом для приведення в дію надзвичайно потужних систем.

Потреби сьогодення істотно змінюють «пароль» цивілізації. Гасло «Знання – це сила», світло, просвіта, розум, прогрес – поступається місцем іншій формулі – «морально усвідомлене знання», знання як спосіб розв’язання проблем гуманними засобами».

«Дорогою знань», Урядовий Кур’єр №163, 1 вересня 2004 року.

fb     yt