МАТЕРІАЛИ

Чи є культура, в широкому розумінні цього слова, реальним інструментом позитивних змін у суспільстві будь-якої країни і цивілізації в цілому? Це запитання нині є надзвичайно актуальним. У ХХ ст. багатьом інтелектуалам здавалося, що традиційна культура в індустріальному суспільстві вже себе вичерпала і в майбутньому прогрес цивілізації пов’язаний винятково з наукою і виробництвом, науково-технічним прогресом. Але не так сталося, як гадалося…

В рамках ІХ Международного фестиваля документальных фильмов «Кинолетопись », посвященному 65-летию Победы в Великой Отечественной войне

Открытый круглый стол на тему

«Культура мира – основная составляющая социокультурного прогресса»

25 апреля 2010 года

Стенограма другого відкритого круглого столу «Змістовність державних символів як ціннісний орієнтир соціокультурного прогресу України» , – УКРІНФОРМ, 5 вересня 2007 року.

Кожний з нас і ми всі день у день змінюємо наше життя на краще або на гірше, навіть якщо ми про це не думаємо. Кожний з нас творить і відтворює свої прагнення або прагнення інших. Парадокс нашого життя полягає в тому, що все те, що нас розвиває і вдосконалює, руйнує і вироджує, створюємо і споживаємо ми самі. І в цьому динамічному масовому потоці творення і сприйняття неможливо переоцінити наш вищий дар „я вибираю”.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
Комітет з питань культури і духовності

ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

Культурна політика в Україні:
пріоритети, принципи та шляхи реалізації

Нині наше українське суспільство знаходиться в стані глибокої системної кризи. Кризи не стільки матеріальної, бо Україна володіє усіма можливими матеріальними ресурсами для економічного зростання, скільки ідеологічної, і перш за все, культурно-цивілізаційної. Некультурність і аморальність набувають шалених обертів і стають смертельно небезпечними. Але в цій небезпеці є і зворотній процес. Він полягає у тому, що реальна інтелектуальна еліта нації сконсолідується і візьме на себе зобов’язання і відповідальність змінити і втілити ціннісні пріоритети в суспільстві заради соціокультурного прогресу країни.

Серед споріднених ознак, що характеризують позитивний зміст людської моральності, риса людяності не першою кидається у вічі, а проте, розкриває абсолютно незамінний вимір усього цілого, вимір, без якого моральний феномен загалом може набути загрозливо оманливого вигляду. Справді, що могло б означати бути моральним, справедливим, навіть добрим — і не бути при цьому людяним? Можливо, сама досвідна очевидність цієї антропологічної засади моральності призвела до того, що в межах етики вона досі залишається належним чином не тематизованою.

 У ХХ столітті, чи не найскладнішому в історії людства, міжнародна спільнота прийшла до розуміння того, що мир є однією із найвищих загальнолюдських цінностей. І саме підтримання міжнародного миру та безпеки було визнано найпершою і найважливішою ціллю Організації Об’єднаних Націй, а поступовий перехід людства від культури насильства і війни до культури ненасильства і миру – став тим фактором, який дозволив людству вберегтися від самознищення, применшити людські страждання та створити передумови для безпечного і якісного розвитку людини

fb     yt